У сівозміні

        Не допускати порушення встановленого чергування культур і технологічних вимог щодо їх вирощування, що зменшує засмічення всіх полів, обмежує розмноження коваликів, кореневої бурякової попелиці, бурякової нематоди та розвиток коренеїда, звичайної парші, гнилей коренеплодів. Розвиток більшості шкідників трофічно пов'язаний з іншими культурами та бур'янами. Так, совки, лучний метелик, сірий та чорний довгоносики, ковалики, польові клопи розвиваються на бобових багаторічних та однорічніх травах. Лободові, гречкові, складноцвіті та інші бур'яни, що роступ на полях сівозміни уздовж доріг, лісосмуг та неорних ділянок, зумовлюють розвиток блішок, щитоносок, довгоносиків, попелиць тощо. А тому заходи захисту від бур'янів на всіх полях сівозміни обмежують розмноження цих шкідників.
        Насичення сівозміни цукровими буряками та їх насінниками не більше 20%, повернення буряків на попереднє поле через 4—5 років значно поліпшує фітосанітарний стан полів. Кращим попередником цукрових буряків є озима пшениця після чорного та зайнятих парів, гороху і багаторічних трав після першогс укосу.
        У зоні поширення бурякової нематоди та підвищеної зараженості грунту (4—10 цист на 100 см3 з наявністю у них 200—700 личинок) буряки слід повертати на попереднє поле не раніше ніж через 4 роки а за 2—3 роки перед цим на таких полях вирощують культури, ще істотно зменшують чисельність паразитів. У таких випадках кращий передпопередником є багаторічні трави, горох, картопля, кукурудзі на зелений корм або силос, а попередником — озиме жито або озима пшениця. Ці культури за відсутності у них бур'янів стимулюють вихід личинок з цист, але не забезпечують їхнього нормального розвитку. Ефективним є вирощування проміжних культур (ріпак, редька) після збирання попередника і заорювання їх через 50 днів після появи сходів.
        Однією із важливих ланок у комплексній системі захисту посівії цукрових буряків від бур'янів є основний обробіток грунту. Його проводять залежно від типу забур'яненості поля і погодних умов за різними схемами. Якщо на полі переважають однорічні бур'яни, а зволоження грунту достатнє, то найефективнішим є напівпаровий зяблевий обробіток (післязбиральне лущення стерні, оранка в серпні та кілька поверхневих обробітків для зниження сходів бур'янів). В умовах кореневищного типу забур'яненості для знищення вегетативних органів пирію повзучого після збирання зернових попередників проводять два дискування на глибину 12—15 см дисковими боронами у поперечних напрямках, а після появи сходів пирію здійснюють глибоку культурну оранку ярусним плугом. Пирій можна ефективно знищувати під час зяблевого обробітку грунту також за методом виснаження кореневищ. При цьому після двох дискувань проводять плоскорізний обробіток, а потім ще кілька разів на глибину 12—15 см після появи чергової хвилі сходів.
        Для знищення інших бур'янів, зокрема коренепаросткових шкідників і збудників хвороб зразу ж після збирання зернових культур також проводять післяжнивне лущення стерні. Перший раз дисковими лущильниками, а через 10—12 днів лемішними або застосовують плоскорізні знаряддя. У міру появи нових сходів бур'янів поле культивують або застосовують дискові лущильники. Оранку в такому випадку проводять пізно восени. У разі підвищеної засміченості полів кореневищними та коренепаростковими бур'янами (пирієм повзучим, осотовими) у серпні—вересні окремі вогнища, а за необхідності і усе поле обробляють відповідними гербіцидами. На кислих грунтах (з гідролітичною кислотністю понад 1,8 мг екв/100 г грунту) перед лущенням вносять вапняні добрива, що обмежує ураження рослин коренеїдом та іншими хворобами. Перед глибокою оранкою вносять органічні та мінеральні добрива в нормах і співвідношеннях елементів живлення, рекомендованих для цієї зони. Нестача азоту призводить до пожовтіння листків, викликає хлороз, а його надлишок — підсилює розвиток патогенів коренеїда, ризоманії, церкоспорозу. Нестача фосфору призводить до побурілості листків, калію — до некрозів їх країв. При загрозі масового розвитку пероноспорозу і церкоспорозу доцільно на фоні оптимального внесення азоту збільшити на 10% норми внесення фосфору і калію.
        Перед збиранням урожаю всі бурякові поля необхідно обстежити на залягання шкідників (довгоносиків, совок, мінуючих мух, кореневої попелиці, бурякової нематоди, бурякової мінуючої молі), а також на ураженість коренеплодів гнилями, паршею, ризоманією, пероноспорозом, вірусними хворобами, іржею. Крім того, у вересні обстежити місця зимівлі блішок, щитоносок та інших шкідників. Для проведення довгострокового прогнозу забур'яненості на майбутньому полі цукрових буряків визначають величину засміченості верхнього шару грунту (0—5 см) насінням бур'янів, включаючи при цьому засміченість від внесення органічних добрив.

Період збирання урожаю та його зберігання

        При збиранні врожаю цукрових буряків і в період зберігання коренеплодів слід оберігати їх від надмірного травмування, підв'ялення, підморожування, що призводить до загнивання. Підв'ялені коренеплоди і пошкоджені шкідниками (кореневою попелицею, буряковою нематодою тощо) необхідно переробляти у першу чергу, оскільки вони не зберігаються.
        З метою обмеження щільності шкідників, патогенів хвороб і бур'янів після збирання урожаю насінників і коренеплодів поле ретельно очищають від рослинних решток і проводять глибоку оранку плугом з передплужниками, що забезпечує загортання шкідливих організмів на дно борозни та їх загибель.
        У вогнищах з підвищеною буряковою нематодою (понад 700 личинок на 100 см грунту) після збирання врожаю коренеплодів або ранньою весною (за 30 днів до сівби буряків) вносять нематицид на глибину 15—25 см з наступним прикочуванням і поливанням.

У зимовий період

        Найбільш ефективний економічний метод боротьби із шкідливими організмами — впровадження стійких проти них сортів та гібридів. Тому, замовляючи насіння на наступний рік слід віддавати перевагу сортам, толерантним до бурякової нематоди. Вирощування цих сортів знижує захворювання буряків на 20—50%, а в разі епіфітотій сприяє більш високій ефективності фунгіцидів. При інтенсивній технології вирощування цукрових буряків особливе значення має якість насіння. Воно повинно мати схожість не менше 90%, однопаростковість і вирівняність 95%. Насіння на насіннєвих заводах доводять до високих посівних кондицій і обробляють захисно-стимулюючими речовинами.
        Стежать за зберіганням маточних коренеплодів у кагатах. При цьому регулюють температуру у межах 1—3°С за допомогою продух або додаткового вкривання, при необхідності видаляють гнізда кагатної гнилі. Промивають зразки грунту, відібрані для аналізу в осінній період, та пророщують насіння і встановлюють ступінь забур'яненості полів. Ретельно готують техніку для захисту бурякових плантацій від шкідливих організмів. Складають план диференційованої системи захисту на кожному буряковому полі залежно від ступеня загрози від шкідливих організмів згідно з прогнозом, врахуванням передпопередника.

У допосівний період та під час сівби

        Навесні проводять всі агротехнічні заходи, що сприяють росту рослин та обмеженню вогнищ шкідливих організмів. Проти бур'янів одночасно з передпосівною підготовкою грунту на сильно забур'янених полях вносять рекомендовані суміші гербіцидів. При застосуванні гербіцидів обов'язково відбивають поворотні смуги, які обробляють за останнім проходом агрегату.
        Гербіциди вносять тільки штанговим обприскувачем, обладнаним мішалками. Агрегат повинен мати маркери, що забезпечує рівномірний розподіл препарату на площі. Оптимальні норми витрати робочої рідини — 150—250 л/га. Загортати гербіциди у фунт необхідно на глибину 3—5 см, поєднавши внесення з передпосівним розпушенням грунту. Для цього використовують агрегат, який складається із трактора ЮМЗ-6, МТЗ-8 або Т-74 та ін., начіпними обприскувачами ПОМ-630, ОП-2000-2 та культиватором УСМК-5,4А, Б або такий агрегат: трактор Т-74 з обприскувачем типу ОПШ-15-01 у зчіпці з боронами ВНЩ-Р. Норми витрати насіння визначають залежно від забур'яненості полів і ступеня загрози для культури шкідників і коренеїду сходів. При слабкому забур'яненні й такому ж ступені загрози від фунтових та наземних шкідників і коренеїду сходів можна обмежитись висівом 8—10 плодів на 1 м довжини рядка, при середньому — 10—12; при сильному — 13—15. З метою зменшення чутливості рослин до пошкодження їх буряковою крихіткою та іншими шкідниками під час сходів та ураженості коренеїдом слід дотримуватися оптимальної глибини загортання насіння (3—4 см). Для запобігання ураженню буряків гниллю сердечка і сухою гниллю коренеплодів на фунтах з нестачею бору, одночасно з сівбою в суміші з рядковими добривами вносять борні (0,3—0,6 кг/га).
        Обробка насіння системними інсектицидами достатньо забезпечує захист висіяного насіння та сходів буряків при слабкому і середньому ступені загрози. При сильному ступені загрози від грунтових та наземних шкідників сходів цей засіб треба поєднувати з внесенням у рядки гранульованих інсектицидів у зменшених на 30—40% нормах витрати, які в поєднанні з обробкою насіння забезпечують захист рослин протягом 40—45 діб, зменшують заселеність рослин буряковою мінуючою мухою, попелицями, нематодами, сприяють збереженню 2—4 т/га коренеплодів. У більшості випадків на таких плантаціях не виникає потреби застосовувати інсектициди способом обприскування. За сильного ступеня загрози від звичайного бурякового довгоносика після завершення сівби минулорічні бурячища та бурякові плантації, що межують з ними, обкопують крайовими ловчими канавками, які систематично обприскують інсектицидами.
        Для знищення сходів бур'янів, зменшення ураженості рослин коренеїдом і чутливості рослин проти пошкодження шкідниками через чотири—п'ять днів після завершення сівби, а у прохолодну погоду повторно за 2—3 дні до появи сходів проводять суцільне розпушення плантацій. При внесенні гербіцидів перед сівбою та наявності препаратів для обприскування рослин, що вегетують, досходові та післясходові розпушення проводять у разі необхідності (ущільнення грунту, кірка).
        Після виходу на поверхню грунту сірого і чорного довгоносиків за 3—5 днів перед появою сходів буряків, обов'язково на тих полях, де передпопередником були багаторічні трави, слід розкласти зелені контрольні принади, затруєні інсектицидами. Принади готують із бобових багаторічних трав, озимої вики, осоту польового, лопуха, кропиви, їх розкладають купками масою по 50—70 г кожна в кількості 10—20 шт. у різних місцях поля. Через день після їх розкладання обстежують поверхневий шар фунту 0—3 см у радіусі 1 м біля принад. Одна принада контролює площу 100 м. При великій кількості жуків (понад 100 особин на принаду) вони можуть пошкоджувати паростки у фунті, що призводить до зрідження плантацій. На таких плантаціях розкладають принади на всій площі через кожні 10 м або ж при теплій сонячній погоді обприскують їх, застосовуючи ті самі інсектициди чи їх суміші, що і проти звичайного бурякового довгоносика. Цю обробку краще проводити штанговими обприскувачами після 10-ї години, коли жуки виходять на поверхню грунту.

У період появи сходів та росту

        Після появи сходів (у фазі розвинутих сім'ядоль — першої пари листків) на важких та запливаючих грунтах проводять розпушення міжрядь, а при наявності 8—10 рослин на 1 м довжини рядка — суцільне боронування, що знищує бур'яни та фунтову кірку і поліпшує стан рослин, зменшуючи ураження їх коренеїдом.
        При застосуванні необробленого насіння системними інсектицидами, а також масовій появі шкідників, проводять обприскування сходів інсектицидами. Але при цьому до препаратів і норм їх витрати слід підходити диференційовано, залежно від видового складу комах і ступеня їх зафози для посіву. Проти сірого і чорного довгоносиків краще використовувати суміші інсектицидів. важливо утримувати міжряддя буряків у розпушеному стані, що поліпшує умови розвитку рослин, а також дає доступ ентомофагам (жужелиці, ценокріпіс) до яєць і личинок шкідника. Утримання міжрядь буряків у розпушеному стані протягом вегетації істотно зменшує ураженість коренеплодів паршею та гнилями.

У період вегетації

        У травні в умовах вологої і помірно теплої погоди (відносна вологість повітря понад 70%, температура 15—20°С) цукрові буряки та їх насінники уражуються пероноспорозом. При появі перших ознак хвороби (насамперед на насінниках) слід застосовувати фунгіциди.
        У середині—кінці травня (фази 2—8 листків — змикання листків у рядках) плантації цукрових буряків інтенсивно заселяють бурякова попелиця, мінуючі мухи та інші шкідники. На посівах, де застосовували обробку насіння чи внесення в рядки системних гранульованих препаратів, ці шкідники можуть з'явитися лише в кінці червня—липні. Для обмеження їх шкодочинності та поширення вірусної жовтяниці і мозаїки проводять обприскування крайових смуг завширшки 40—60 м, а в разі необхідності — всієї плантації. Перед обробкою враховують не тільки щільність шкідників, а й їх ентомофагів (жуків і личинок сонечок, мух журчалок, золотоочок), а також ураження попелиці ентомофторовими грибами. У разі якщо на одного спеціалізованого ентомофага припадає до 20 особин попелиць, а її щільність перевищує поріг шкодочинності не більше як у 1,5 рази або у колоніях попелиці виявлено понад 25% особин шкідника, уражених ентомофторозом, інсектициди застосовувати не слід.
        У роки спалаху лучного метелика, совок у кінці травня — червні, а згодом з середини липня до середини вересня на бурякових плантаціях з'являються ці шкідники. У ці періоди на краях бурякових плантацій слід виставляти феромонні пастки або по 4—5 контрольних коритець з шумуючою мелясою і стежити за її рівнем і концентрацією. За допомогою чисельності метеликів ураховують динаміку та інтенсивність льоту шкідників. Силу льоту метеликів совки-гамми і лучного метелика можна оцінити методом проходу по діагоналі поля і підрахунку в 5—7 місцях кількості особин на 10 чи 50 кроків. На основі цих даних і з урахуванням погодних умов оцінюють ступінь загрози таких шкідників для посівів. При слабкій і середній загрозі від цих шкідників ефективні біологічні засоби у поєднанні з агротехнічними заходами. При сильному ступені загрози захист рослин забезпечує своєчасне і правильне застосування інсектицидів та їх сумішей. Для цього в період початку відкладання яєць совками і лучним метеликом застосовують трихограму в 2—3 прийоми через кожні 4—6 днів по 20—30 тис. особин на 1 га, а також розпущення міжрядь з обгортанням захисних смуг у рядках, що обмежує вихід гусениць з яєць. Після виплодження гусені лучного метелика у вогнищах зі щільністю її в 1,1 раза більше порогової застосовують бактеріальні препарати: бітоксибацилін, дендробацилін, лепідоцид, ентобакте- рин. Ці препарати ефективні тільки проти гусені першого-третього віків. При щільності гусені молодших віків в 1,1—2 рази більше допустимої, але при наявності личинок кокцинелід, золотоочок у співвідношенні 1:60 бактеріальні препарати не застосовують. Після залялькування гусениць розпушують міжряддя за допомогою лап-бритв на глибину 4—5 см з обов'язковим обгортанням рослин буряків, що сприяє значній загибелі шкідника.
        У районах зрошуваного бурякосіяння ефективні інтенсивні поливи плантацій у період відродження гусені підгризаючих совок, а також після коконування лучного метелика. Хімічні інсектициди також доцільно застосовувати у той час, коли гусінь перебуває в першому-другому віках, це дозволить зменшити норми витрати препарату у 2 рази, значно збільшити кількість ефективних інсектицидів. Крім того, добавки інсектецидів — сечовини, аміачної селітри, калійної солі чи рідких комплексних добрив у кількості 5 кг/га дозволяє зменшити витрати інсектицидів на 30% за рахунок поліпшення технологічної якості робочої рідини. Такі суміші особливо ефективні проти гусені молодших віків. Гусінь старших віків перебуває у грунті і більш стійка проти інсектицидів. Обприскування проти неї слід проводити у вечірні години з використанням штангових обприскувачів, обладнаних великокрапельними розпилювачами. Усі ці засоби ефективні проти гусені бурякової мінуючої молі. Появу повторної хвилі сходів бур'янів необхідно знищувати різними способами: хімічними, механічними. Головне завдання — забезпечити необхідну чистоту посівів до періоду змикання листків буряків у міжряддях (третя декада червня). У наступний період посіви самі здатні контролювати появу нових сходів бур'янів при умові оптимальної густоти стояння (95—100 тис. на 1 га) і рівномірному їх розміщенні на площі. Якщо в липні—серпні утримується волога (відносна вологість повітря на нижче 70%) і тепла (температура вдень понад 20°С, вночі не менше 15°С) погода, то це сприяє розвитку церкоспорозу, борошнистої роси.         При появі на цукрових буряках перших ознак хвороб голодування (азотного, калійного, фосфорного, борного) рослини слід негайно підживити відповідними легкорозчинними мінеральними добривами. Проти борного голодування найбільш ефективним є позакореневе підживлення борною кислотою (0,5 кг/га) в суміші з калієм хлористим (30 кг/га).
        Дотримування строків і технологічних вимог при застосуванні будь-якого засобу боротьби зі шкідливими організмами, а також системи засобів захисту культури суттєво збільшує урожайність коренеплодів і поліпшує їхні технологічні якості.