Облік шкідників

Бурякова листкова попелиця
(Aphis fabae Scop.)

      Бурякова листкова попелиця — мігруючий вид, розвивається на чагарникових і трав'янистих рослинах. Із сільськогосподарських культур, крім буряків пошкоджує соняшник, картоплю, боби, мак. Зимує у фазі яйця, що їх восени самки відкладають на пагонах кущів бруслини, калини, жасмину. Чисельність зимуючих яєць обліковують восени на двох-трьох стадіях, а навесні на тих самих кущах визначають стан їх перезимівлі. При цьому на кущах оглядають 3—4 гілки загальною довжиною 2 м, на яких виявляють і підраховують життєздатні й загиблі (сплющені) яйця. Потім вираховують середню чисельність живих яєць на 1 м гілок і процент загиблих.
      Під час масового розвитку попелиці на первинних рослинах-живителях підраховують на п'яти гілках її кількість, а також ентомофагів — сонечок, личинок мух-дзюрчалок (сирфід), золотоочок та ін. Потім визначають кількість попелиць та її хижаків на 1 м гілок. Дуже важливо зробити такий облік у період утворення німф та з'явлення крилатої попелиці, тоді як вона почне розлітатися і заселювати посіви цукрових буряків, їх насінники та інші проміжні рослини, якими живиться.
      На коренеплідних культурах ступінь заселення та пошкодження їх попелицею, а також інтенсивність розмноження ентомофагів і захворювання шкідника грибними та іншими хворобами обліковують 2—3 рази. На полі оглядають по 100 рослин у крайовій смузі та у 20 місцях по діагоналях. Підраховують кількість рослин, не заселених попелицею і пошкоджених нею за різним ступенем. Останній визначають за п'ятибальною шкалою: 1 — поодинокі попелиці на рослині або невеличкі колонії (3—5 особин); 2 — листки рослин або стебла помітно вкриті невеликими колоніями попелиць; 3 — колоніями попелиць заселено близько 50 % рослини; 4 — рослина майже вся заселена колоніями, але ще зелена; 5 — рослина майже вся заселена колоніями і від пошкодження в'яне або засихає. На підставі цих даних вираховують процент пошкоджених рослин і середню інтенсивність (середній бал) пошкодження на крайовій смузі по діагсіналях і в середньому по всьому полі. Середній бал заселення попелицею встановлюють, перемножуючи кількість рослин з однаковим балом на цифровий показник балу (1, 2, 3, 4, 5), одержані дані складають і суму ділять на кількість заселених попелицею рослин.
      Під час обліків попелиці, встановлюють також кількість хижих комах по кожному виду — жуки, личинки, лялечки сонечок; личинки мух-дзюрчалок; личинки золотоочки і кількість попелиць, заражених паразитами і загиблих від хвороб (попелиця зеленуватосіра з буруватим відтінком, вкрита повстяним нальотом). Посіви або насінники буряків обробляють інсектицидами, при заселенні 10—15 % рослин попелицями, а чисельність ентомофагів незначна. Поле обробляють по краях на початку заселення його попелицями й утворення їх колоній.

Коренева бурякова попелиця
(Pemphigus fuscicornis Koch.)

      На Україні розвивається неповноциклічно. Зимують дорослі самки на коренях буряків або лободи білої. Чисельність попелиць, що підуть в зимівлю, обліковують на полях буряків цього року, а також на тих, де будуть їх вирощувати в наступному році до оранки на зяб і коли попелиці ще не перемістилися в глибокі шари ґрунту. Краще обліковувати в кінці серпня — на початку вересня. На полі викопують у різних місцях по двох діагоналях 200 рослин лободи і буряків. Оглядом кореневої системи встановлюють і підраховують кількість і ступінь заселеності рослин в балах: 0 — рослини не заселені; 1 — на корінцях невеликі колонії або сліди розвитку попелиці; 2 — колоніями попелиці заселено близько половини кореневої системи; 3 — колоніями попелиці заселено більше половини кореневої системи.
      До першого жовтня кореневу попелицю можна обліковувати за методом ґрунтових розкопок. При цьому по двох діагоналях поля площею до 5р га відбирають 8 проб, 51—100 га — 12 і понад 100 додатково 4 проби на кожних наступних 50 га. На пробі розміром 25x25 см виймають грунт на глибину 50—60 см і висипають в посуд із водою. Після старанного перемішування наявні попелиці та інші комахи випливають на поверхню води, звідки їх вибирають і підраховують. Потім вираховують середню чисельність на 1 м2.
      Чисельність кореневої попелиці весною встановлюють методом ґрунтових розкопок. При цьому грунт промивають по шарах 0 — 15, 16—30, 31—45, 46—60 см. При виявленні попелиць у верхньому шарі спостерігають за відродженням личинок та переселенням їх на посіви буряків. Для цього по краях поля у різних місцях закопують 5 банок, наповнених до половини розчином кухонної солі. При потраплянні в пастки личинок кореневої попелиці необхідно краї полів обробити інсектицидами.
      Влітку пошкодженість буряків обліковують оглядом на полі 200 рослин — 100 в крайовій смузі та 100 по двох діагоналях, як і при обліку листкової попелиці. Всі пригнічені та прив'ялі рослини підкопують і оглядом кореневої системи визначають заселеність попелицею.

      Заселеність полів жуками, що йдуть в зимівлю, визначають так само, як і кореневої попелиці, методом ґрунтових проб. Але значна кількість шкідників може зимувати в рослинних рештках прилеглої лісосмуги чи інших місцях, тому восени обліки будуть лише орієнтовні. Більш точну чисельність жуків встановлюють рано навесні на бурячищах та суміжних з ними полях з країв, де є рослинні рештки, у лісосмугах, ярках тощо. Для цього використовують принади з свіжого жому, подрібнених коренеплодів буряків, відходів після збирання насінників буряків, листків, соломи, замочених за 12—24 год до застосування, які розкладають на бурячищах зразу після розтавання снігу. Принади масою приблизно 200 г розміщують на щільному папері або синтетичній плівці в 10 різних місцях поля, накривають плівкою і зверху притискують грудочкою землі. Жуків підраховують на полі (краще за допомогою лупи) або в приміщенні, якщо принаду кладуть у бязеву торбинку чи паперовий пакет. Вважають, що 35—60 жуків у середньому на одну принаду приблизно дорівнює 400—600 жуків/м2.
      Якщо не використовують принади, то весною на бурячищах відбирають пробознімачем у бязеві торбинки проби грунту з ділянок10 х 10 см на глибину 10 см. З площі до 50 га відбирають 4 проби, до 100 — 8 і понад 100 га — 12 проб; грунт висипають у відро з водою, перемішують і на поверхні води вибирають жуків щіточкою. Такий самий метод обліку застосовують на сходах цукрових буряків, якщо виникає потреба підрахувати чисельність крихітки на посіві.з площі до 100 га відбирають 20, понад 100 га —25 проб.
      Пошкодження крихіткою виявляють оглядом підземної частини рослин. По діагоналі поля у 20—25 місцях на облікових відрізках рядків довжиною 25 см обережно викопують ножем рослини на всю глибину корінця і оглядають їх. Визначають три ступені пошкодження: слабкий — на корінці одне-два неглибоких пошкодження; середній — три-чотири пошкодження, які досягають середини корінця й глибше; сильний — п'ять і більше пошкоджень, серед яких є кілька глибоких (за середину). Окремо виявляють кількість рослин, що загинули. Пошкодженням крихіткою запобігають одночасним висівом насіння і гранульованих інсектицидів (фосфаман, гамма-ізомер гексахлорану).

      Найбільш шкодочинна в Чернігівській, Київській та Черкаській областях. Крім буряків, пошкоджує також гречку, коноплі, деякі інші рослини. Південна бурякова блішка (Ch. breviuscula Fid.) — поширена на півдні Лісостепу та в Степу, пошкоджує буряки, особливо на південному сході.
      Обліковують шкідників у місцях зимівлі на полі восени за методикою ґрунтових розкопок. Проби відбирають на глибину до 10 см і промивають на полі або в лабораторії. Всіх вимитих із грунту жуків підраховують і встановлюють середню їх чисельність на 1 м2. У лісосмугах і під рослинними рештками інших місць зимівлі блішок обліковують на ділянках 50x50 см.
      Навесні на сходах буряків чисельність блішок визначають за допомогою ящика Петлюка. Залежно від його розміру кількість проб на полі відбирають таку, щоб у сумі вони давали ціле число (при розмірі 25x25 см площа становить 1/16 м2, а 16 проб дасть 1 м2. Ящик встановлюють на рядки посіву, сполохують блішок паличкою, а потім вибирають їх з ватної поверхні стінок ящика і підраховують. Після змикання листків у рядках блішок обліковують косінням сачком по 10 помахів у 10 місцях поля.
      Ступінь пошкодження сходів блішками визначають оглядом 200 рослин за п'ятибальною шкалою: 0—рослини не пошкоджені; 1 —сліди пошкодження, до 5 %; 2 — середні, 6-25 %'; 3 — значні, 26—50 %; 4 — сильні, понад 50 % листкової поверхні.

      Пошкоджують буряки повсюди. Чисельність жуків у місцях зимівлі обліковують восени оглядом, опалих листків та рослинних решток на ділянках 0,25 м2 (50x50 см) у лісосмугах, на узбіччі полів, багаторічних травах тощо. Навесні в цих же стаціях обліковують стан перезимівлі жуків (їх смертність і чисельність живих особин). При виявленні у середньому в місцях зимівлі понад 5—10 жуків на 1 м2 слід очікувати значної загрози пошкодження сходів буряків.
      З появою сходів у фазі вилочки обліковують чисельність жуків та відкладених ними яєць, а потім личинок і пошкодженість рослин. Для цього на полі до 100 га рівномірно розміщують 16 облікових ділянок 50X50 см. На них оглядають і підраховують всі сходи буряків, лободи білої, а також кількість пошкоджених, з кладками яєць чи личинками та , їх чисельність. Потім вираховують середню І. кількість жуків, відкладених яєць і личинок на 1 м2 та процент пошкоджених рослин. Ступінь заселення рослин визначають за чотирибальною шкалою: 0 — рослини не заселені; 1 — рослини заселені зрідка, не більше 5 % поодинокими яйцями чи личинками; 2 — 6— 25 рослин з чисельністю яєць і личинок 2—З на рослину; 3 — понад 25 % рослин з чисельністю яєць і личинок більше трьох.

      На Україні поширені й значно пошкоджують коренеплідні культури багатоїдні види довгоносиків: чорний (Psalidium maxillosum F.) найбільшої шкоди завдає в Степу, південний сірий (Tanymecus dilaticollis Gyl.) у західній частині Одеської, на півдні Вінницької областей; сірий (Т. palliatus F.) у Лісостепу; буряковий довгоносик (Bothynoderes ptmctiventris Germ.), найбільше пошкоджує тільки буряки і лободові бур'яни в північних районах Степу та центрального і східного Лісостепу.
      Чисельність зимуючих фаз довгоносиків для прогнозу та планування захисних заходів на наступний рік обліковують у другій половині вересня — на початку жовтня методом ґрунтових розкопок. З метою найбільш повного виявлення шкідників, які містяться у грунті, ями копають на глибину 50 см і лише в зв'язку з більш глибоким заляганням сірого й південного сірого довгоносиків у забур'янених місцях — на 60—80 см. Розмір ділянок — 0,25 м2 (50X50 см). На площі до 50 га — 8 ям, від 51 до 100—12, понад 100 —на кожних наступних 50 га додатково по 4 ями. Їх копають рівномірно по всьому полю, розміщуючи в шаховому порядку або по двох діагоналях. Землю виймають поступово, кладуть на мішковину, клейонку, плівку, уважно переглядають, перегортаючи її руками і розминаючи грудки. Комах, виявлених з усіх ям, збирають у банку з сольовим розчином і передають для аналізу відповідним фахівцям станції захисту рослин. Вони визначають і потім подають дані господарству про видовий склад шкідливих комах та їх чисельність на полях бурякової сівозміни.
      За цією ж методикою навесні обстежують поля бурякової сівозміни з метою встановлення стану перезимівлі та фактичної чисельності живих жуків. Потім постійно спостерігають за виходом жуків із грунту і переселенням їх на посіви. Для цього бурячища минулого і посіви цього року обкопують ловильними канавками з колодязями, куди попадають довгоносики, їх виявляють щоденними або періодичними (один раз на три дні) перевірками канавок. Якщо на 50 м канавки нараховують за один день понад 50 жуків, то їх вихід і розселення вважається інтенсивним, а понад 200—300 жуків — масовим.
      Жуків багатоїдних довгоносиків (чорного, південного сірого та сірого бурякового) виявляють на плантаціях буряків на принади із свіжих рослин люцерни, еспарцету, озимої вики, конюшини, лопуха, полину та ін. Принади масою 100—200 г розкладають в 10—20 місцях поля зразу після сівби та коткування цукрових буряків у невеликі ямки і зверху притискують грудками землі. Через три дні їх переглядають, а потім щоденно. Всіх виявлених жуків збирають і підраховують. Чисельність жуків на посівах і їх шкодочинність визначають на облікових ділянках 1х1 м, рівномірно розміщених у 10—20 місцях поля. Підраховують виявлених жуків на поверхні і в поверхневому шарі грунту, а потім вираховують їх середню чисельність на 1 м2. При чисельності звичайного та сірого бурякових довгоносиків понад 0,2—0,3 осо-бин/м2 загроза від них значна і необхідно посіви обробити інсектицидами.
      Пошкодженість сходів довгоносиками обліковують оглядом всіх рослин в двох суміжних рядках ділянки, всього на полі близько 200 рослин.

Бурякова мінуюча міль
(Gnorimoschema ocellatella Boyd.)

      Шкодить всім видам буряків у Степу та на півдні Лісостепу. Гусениць та пошкоджені ними рослини обліковують під час вегетації, восени та навесні в місцях зимівлі.
      Після збирання буряків гусениць і лялечок у коконах, що ідуть в зимівлю, обліковують на залишених у полі коренеплодах та в поверхневому шарі грунту за методом розкопок. Для цього на полі в різних місцях збирають 20—30 коренеплодів, ретельно оглядають їх головку і при виявленні підраховують кількість із гусеницями та їх чисельність. Копають грунт на ділянках 50x50 см на глибину З—5 см у 12—16 місцях поля згідно із загальною методикою. Вийнятий грунт просівають через сито з розміром вічок 2х2 мм або перебирають вручну. Всі виявлені кокони молі збирають, підраховують і встановлюють середню їх чисельність на 1 м2. За цією ж методикою провадять і весняне контрольне обстеження полів на встановлення фактичної чисельності та стану перезимівлі молі. При цьому на головках коренеплодів підраховують живих і загиблих гусениць, а кокони із грунту обережно, розривають і встановлюють чисельність живих чи загиблих гусениць і лялечок.
      Крім того, навесні обліковують гусениць молі, що перезимували, у місцях кагатування маточних буряків. Тут проби грунту беруть на 8—16 ділянках розміром 25x25 см і просівають через сито. Виявлені кокони підраховують і встановлюють середню чисельність живих гусениць чи лялечок в них з розрахунку на 1 м2.
      Гусениць, які живуть у черешках листків, переважно в центральному пучку (розетці), а також у поверхневій тканині головки та верхівки на насінниках, підраховують протягом вегетаційного періоду (два-три рази), починаючи з фази утворення на буряках другої-третьої пари листків. Для цього по двох діагоналях поля оглядають, розгортаючи центральний пучок листків, по 10 рослин у двох суміжних рядках в 20 місцях (всього 200 рослин). Чисельність гусениць на одну рослину підраховують, вириваючи 10 пошкоджених рослин (по одній у 10 місцях). На них відривають кожний листок, ретельно його оглядають, розрізають черешок та головку коренеплоду, відгортають закручені краї листків, які ще не розвинулися. Під час збирання цукрових буряків по двох діагоналях поля викопують 200 коренеплодів (групами по 10 у 20 місцях) і кожен ретельно аналізують. Так встановлюють процент і ступінь пошкодження (слабкий, середній, сильний) та кількість гусениць у середньому на один коренеплід.
      Пошкодження насінників цукрових буряків встановлюють на 100 рослинах по 10 рослин у 10 місцях по діагоналі поля. Чисельність гусениць підраховують, оглядаючи всі, місця, де містяться гусениці на стеблах на 10 пошкоджених рослинах, не вириваючи їх. Так обліковують перед або під час цвітіння насінників.

Бурякові мінуючі мухи
(Pegomia betae Curtis і P. hyoscyami Panzer)

      Поширені по всій території України і зустрічаються одночасно. За морфологічними ознаками й біологічними особливостями майже не різняться, тому їх чисельність та шкодочинність обліковують, не розрізняючи по видах.
      Для прогнозу появи мух у наступному рбці восени обліковують їх пупарії, що залишаються в грунті на зимівлю, аналізуючи проби грунту з ділянок розміром 50X50 см (0,25 м2), взятих з полів, де вирощували цукрові буряки. Проби просівають через дрібні (2X2 мм) сита і на них залишаються невеличкі грудочки, рослинні рештки, пупарії мухи, які підраховують. Кількість проб ділянок на полях до. 10 та — 8, від 11 до 50—12, від 51 до 100 га — 16. На площі понад 100 га на кожних наступних 50 га додатково відбирають ще 4 проби. У пупаріях, крім личинок і лялечок мухи,1 можуть бути паразити, яких можна виявити при зважуванні. Якщо маса пупарію менша 5— 6 мг, то вважають, що він містить паразитів мухи. При виявленні восени на 1 м2 у середньому від 4 до 10 життєздатних пупаріїв бурякових мух у наступному році слід чекати значної, а понад 10 — великої загрози посівам. Так само навесні обліковують чисельність і стан пупаріїв мух.
      У вегетаційний період з появою сходів буряків спостерігають за вильотом мух, а з фази двох-трьох справжніх листків — за відкладанням ними яєць та пошкодженням рослин личинками. В районах частих масових пошкоджень мухою цукрових буряків їх літ обліковують .на коритця з шумуючою мелясою. Останні виставляють по 5 на торішніх бурячищах в першій декаді квітня, на цьогорічних посівах — при появі сходів. Коритця систематично один раз на 3—5 днів оглядають, вибирають і підраховують у них кількість бурякових мінуючих мух, а також інших шкідників. Коритця з шумуючою мелясою залишають на бурячищах до другої половини травня, а на посівах цукрових буряків принаймні до середини червня (на пунктах сигналізації та прогнозів— до збирання врожаю). Чисельність мух у різних стаціях, особливо з квітучими рослинами, обліковують 2—3 рази під час льоту мух кожного з поколінь косінням сачком на 50—100 помахів.
      Яйця, відкладені на нижній бік листків буряків, обліковують до закінчення формування густоти насадження у 10 місцях по діагоналі поля на 0,5 м рядка. Після формування оглядають у 10 місцях також по діагоналі поля по 10 рослин (усього 100), не вириваючи їх. Підраховують кількість яєць та личинок, які розвиваються у листковій пластинці, процент пошкоджених листків і рослин, визначають ступінь пошкодження листків, кількість загиблих рослин (у молодому віці) за трибальною шкалою: 1 — слабкий ступінь, поодинокі міни на окремих рослинах; 2 — середній ступінь, мінами охоплено до 50 % листкової пластинки на багатьох пошкоджених рослинах; 3 — сильний ступінь, пошкоджено личинками понад 50 % листкової пластинки на кожній або майже на кожній рослині. Окремо відмічають загиблі від пошкодження рослини.
      При виявленні в середньому на одну рослину понад 6 яєць або личинок до фази 4—5 пар справжніх листків, необхідно провести відповідні хімічні обробки. Якщо літо сухе й жарке і можливий значний виліт мух першого покоління та розвиток великої кількості личинок другого, треба встановити повноту вильоту мух із пупаріїв, які знаходяться в землі. Для цього на посівах цукрових буряків глибоко, до 15 см, розкопують грунт у міжряддях ближче до рядка. Ямки копають розміром 25x25 см у місцях найбільшого пошкодження листків і беруть їх таку кількість, щоб зібрати не менше 5 пупаріїв. Грунт просівають через сито з отворами 2,5X2,5 мм і виявляють кількість порожніх, заселених личинками та лялечками мyx і паразитами пупаріїв.

Бурякова нематода
(Heterodera schachtii Schmidt.)

      Мікроскопічних розмірів шкідник із класу нематод типу круглих червів. Широко поширена в зоні бурякосіяння і розвивається на буряках та різних бур'янах із родини лободових, капустяних і гречкових.
      Заселеність поля нематодами виявляють та обліковують у два строки: в другій половині вегетації буряків (липень—серпень) та після викопування коренеплодів. Перший раз поле проходять по двох діагоналях і оглядають рослини. Пригнічені рослини, що відстають у рості й мають блідо-зелені листки, жовті в середині та засохлі по краях чи зів'ялі, розпластані по землі, викопують, корінці обтрушують (краще відмивати у воді) від землі й оглядають через лупу або зрізають і оглядають під бінокуляром. При заселенні корінців самками нематоди ступінь пошкодженості рослин визначають за п'ятибальною шкалою: 0 — рослини не пошкоджені нематодою; 1 — на корінцях поодинокі самки (заселення слабке), 2 — до 30 (середнє), 3—31—50 (сильне), 4 — кількість самок на корінцях підрахувати не можна (дуже сильне заселення).
      Після збирання врожаю восени або навесні наступного року визначають заселеність полів нематодою методом ґрунтових розкопок. Для цього поля розбивають на ділянки по 20—25 га і на кожній з них по двох діагоналях буром з діаметром стакана 2 см в 40 місцях відбирають проби грунту на глибину 10— 20 см. Всі проби кладуть у мішечок із поліетиленової плівки або щільної тканини і вони становлять середню пробу, об'єм якої 200— 250 см3. Відібрані проби висушують до повітряносухого стану, ретельно розтирають усі грудочки, перемішують і відбирають зразок 100 см3. його висипають на здвоєні металеві сита з розміром отворів у верхньому 1—2, а в нижньому 0,25 мм і промивають водою. Грунт із сит водою вимивається, а камінці та рештки рослин на верхньому і цисти нематоди й органічні компоненти грунту на нижньому ситі залишаються. Після споліскування внутрішньої поверхні нижнього сита на нього кладуть смужки фільтрувального паперу так, щоб вони набігали одна ,на одну. Сито із, смужками паперу занурюють на 4—5 см у миску з водою і додають краплю рідини, що зменшує, поверхневий натяг (розчин прального порошку). За 1—2 с всі цисти нематоди і рослинні рештки прилипнуть до фільтрувального паперу. Сито повільно виймають із води, обережно знімають з нього смужки паперу і кладуть на стрічку із пластмасової плівки. Потім протягують її під бінокуляром, гострокінцевим пінцетом знімають цисти, розподіляючи їх на життєздатні (наповнені яйцями і личинками) і порожні та хворі. Ступінь заселення нематодою вважається слабким при 3—5, середнім — 6—15 і високим — понад 15 життєздатних цист на 100 см³ грунту.
      Враховуючи значну трудомісткість обліку нематод та їх мікроскопічні розміри, в господарствах безпосередньо можна лише відбирати зразки грунту і передавати їх з відповідною етикеткою кваліфікованим спеціалістам лабораторій і пунктів діагностики та прогнозів або станцій захисту рослин, які роблять дальший аналіз.

       Облік хвороб

      Коренеїд починає уражувати молоді рослини ще до появи сходів і розвивається до утворення у рослин двох-трьох пар справжніх листків, тобто до закінчення линяння кореня.
      В уражених рослинах з'являються на корінці бурі плями чи смуги, які, поширюючись, утворюють потемнілий кільцевий перехват або ж спричинюють почорніння корінця по всій довжині. Після линяння кореня відбувається післядія коренеїда у вигляді перетяжки шийки кореня або розгалуження його.
      Збудники хвороби — гриби і бактерії, що заселяють насіння та розвиваються в грунті. Уражені ними рослини відстають у розвитку, а дуже хворі гинуть, що призводить до зрідження сходів і зниження врожаю та вмісту цукру в коренеплодах. Хвороба частіше спостерігається на важких запливаючих грунтах, при утворенні ґрунтової кірки, на малоудобрених, погано оброблених полях, перезволожених чи висушених ділянках, при глибокому загортанні насіння й ураженні шкідниками.
      Ступінь ураження сходів коренеїдом ви значають за трьома показниками: процентом уражених рослин, інтенсивністю розвитку хвороби, зрідженням сходів. Ці показники визна чають три рази: у фазі видочки, утворення пер шої і другої пари справжніх листків. Для цього на кожній третій частині ділянки відбира ють одну пробу, що складається з 200 рослин, викопаних маленькою дерев'яною лопаткою по 2—6 рослин, в 50 рівновіддалених місцях, крайових смугах (8—10 м) рослини не відбирають. Викопані рослини струшують від землі іі кладуть в змочений водою мішечок щоб запо бігти висиханню. При цьому стежать, щоб при струшуванні не повипадали ростки, які загину ли від коренеїда. На вкладеній у мішечок ети кетці відмічають номер стаціонарної ділянки номер проби, дату обліку.
      Одночасно визначають густоту сходів, що дає можливість враховувати кількість рослин, які загинули від досходової форми коренеїда Для цього підраховують кількість всіх рослин (без виривання) на відрізках рядків довжп ною 1 м, розміщених за місцем відбору до рівновіддалених проб. Суму всіх врахованих рослин ділять на кількість облікованих відрізків, в результаті чого визначають середню густоту сходів на 1 м рядка.
      Аналізують рослини в день відбирання проби. Перед аналізом рекомендується пробу рослин покласти на густе сито і промити під краном проточною водою. Ступінь ураження кожного ростка коренеїдом визначають за п'ятибальною шкалою: 0 — відсутність захворювання, 1 (25 %)—наявність бурих смуг на корінці та підсім'ядольному коліні без утворення перетяжки; 2 (50 %) — корінець побурів з усіх боків, утворюється перетяжка, побуріла частина охоплює половину ростка; 3 (75 %) — перетяжка добре помітна і охоплює більше половини підземної частини ростка уражена; тканина темно-бура, іноді майже чорна; 4 (100 %) — повне відмирання ростка.
      Для встановлення післядії коренеїда після проріджування буряків до змикання рядків визначають процент рослин з перетяжкою шийки кореня й густоту насадження. Для цього в10 рівновіддалених місцях по діагоналі поля, йа десятиметрових відрізках рядків підраховують кількість рослин з перетяжкою шийки кореня і тих, що всохли. При виявленні хвороби необхідно розпушити грунт, знищити ґрунтову кірку й бур'яни, підживити посіви.

Плямистість листків (церкоспороз)
(Cercospora betivola Sacc)

      Плямистість листків (церкоспороз) проявляється на добре розвинутих листках у кінці червня — на початку липня і спостерігається до кінця вегетації буряків. Плями округлі попелястого кольору, діаметром 2—4 мм, ча сто з червоно-бурою облямівкою. На старих листках вони бувають більших розмірів (до 10 мм у діаметрі), а восени, навпаки, дрібні (до 1 мм). Характерна ознака плям — утворен ня на їх поверхні сріблястого нальоту, який складається з конідієносців і конідій збудникм хвороби гриба Cercospora betivola Sacc. Цей наліт у більшій мірі спостерігається у вологу погоду або після роси. По ньому можна від різнити церкоспороз від зональної та бактері альної плямистості, які подекуди зустрічають ся одночасно. При сильному розвиткові хворо би утворюються більш-менш великі ділянки відмерлої тканини листка або ж він повністю всихає від церкоспорозу. Такі відмерлі скручо ні листкові пластинки можуть ще довго знаходитись на живих черешках. Влітку захворю вання поширюється конідіями, а взимку йоги збудник лишається життєздатним у рештках листків на поверхні грунту чи насінні. Найбільш поширена хвороба в серпні, оскільки її розвиткові сприяє тепла (середня температури 20—22 °С вдень і не менше 15° вночі) і під вищена вологість повітря (не нижче 65-70%). Розвиток церкоспорозу посилюється якщо тривалі періоди вологої погоди змінюються короткочасними посушливими періоди, які сприяють появі депресії в розвитку буряків, фізіологічному старінню листків, зниженню їх стійкості проти захвооювання. Крім церкоспорозу, на листках буряків одночасно спостерігаються інші подібні плямистості — бактеріальна й зональна. Бактеріальну викликають бактерії роду Pseudomonas. Плями на листках неправильної округлої форми, масляно-прозорі, з темною облямівкою. Збудник зональної плямистості — гриб Phoma betae Frank. Плями округлі, наростають концентричними колами, світло-бурого кольору. Обидві плямистості відрізняються від церкоспорозу відсутністю на їх поверхні нальоту спор гриба С. beticola.
      Починати обліковувати розвиток церкоспорозу та інших плямистостей слід при появі перших плям хвороби і продовжувати на буряках першого року життя і насінниках на стаціонарних ділянках кожної декади до кінця вегетації. Ступінь розвитку хвороби встановлюють обліком по діагоналі поля 250 рослин буряків першого року життя і 125 насінників у п'яти рівновіддалених місцях (в кожному по 50 буряків чи 25 насінників підряд в одному рядку).
      Крім того, у період найбільш сильного розвитку церкоспорозу (переважно в серпні) в колгоспах та радгоспах буряки обстежують. При цьому встановлюють ступінь розвитку хвороби по діагоналі поля в 10 відрізках рядка по 50 рослин у кожному. Хворобу обліковують за п'ятибальною шкалою: 0 — здорова рослина, плям на листках немає; 1 — плями розкидані, кількість уражених листків не перевищує 25 % всіх листків розетки; 2 — плями місцями зливаються, хвороба уражує 26—50% листків розетки; 3 — плями й відмерлі тканини листків охоплюють 51—75% поверхні; 4— листки майже повні-стю загинули, не уражених листків менше 25 % усіх листків розетки.
      Результати обліку визначають за трьома показниками: процентом уражених рослин, середнім балом ураження та процентом розвитку хвороби. Буряки проти церкоспорозу обробляють фунгіцидами й застосовують інші заходи боротьби (розпушення грунту після опадів, знищення бур'янів, позакореневе підживлення фосфорно-калійними добривами) при появі хвороби; якщо стоїть тепла волога погода. Сигнал про обробку фунгіцидами дається при по яві хвороби, а повторний — через 20—25 днів після першого, коли помітне поширення хвороби.

Борошниста роса, або еризифоз
Erysiphe com munis f. betae Jacz.

      Борошниста роса, або еризифоз, проявляється на поверхні листків у вигляді білої ніж ної павутинки. Досить швидко листок вкривається густим білим нальотом, з якого при струшуванні утворюється хмарка пилу. На літ складається з грибниці; яка поширюється на поверхні листка, та конідієносців з конідія ми збудника хвороби — гриба Erysiphe com munis f. betae Jacz. Часто в кінці вегетації н.ч білому, фоні уражених листків помітні дрібні, кулясті, спочатку золотисто-жовті, а згодом чорні плодові тіла гриба — клейстотеції. Вліт ку гриб поширюється конідіями, а зимує у ви гляді клейстотецій у рештках уражених лист ків, на насінні та головках маточних бурякіп Розвиткові борошнистої роси сприяє по сушлива і жарка' погода (температура 25 30 °С), яка знижує стійкість рослин проти захворювання, а також посилює утворення спор гриба та їх поширення.
      Ступінь розвитку борошнистої роси починають обліковувати спочатку на насінниках (кінець червня — липень), а потім і на буряках першого року життя на стаціонарних ділянках щодекади до кінця вегетації. Обліковують так само, як і церкоспороз, на 50 рослинах буряків і 25 насінників у п'яти рівновіддалених відрізках рядків по діагоналі поля. Під час посиленого розвитку хвороби в кол'госпах та радгоспах провадять масовий облік захворювання буряків борошнистою росою. Для цього оглядають по 50 рослинах у рядку в 10 рівновіддалених місцях по діагоналі поля. Визначають кількість уражених рослин і ступінь розвитку борошнистої роси за п'ятибальною шкалою: 0 — здорові рослини, без ознак хвороби; 1—уражені окремі листки, уражена поверхня яких не перевищує 25 % площі всіх листків; 2 — хвороба охоплює від 26 до 50 % загальної площі листкової поверхні; 3 — охоплено 51—75 % поверхні листків; 4— уражено понад 75 % загальної площі листків, які вкриті щільно густим борошнистим білим нальотом.
      При появі хвороби, якщо триває сприятлива для її розвитку погода, буряки необхідно обробити фунгіцидами та провести інші заходи боротьби, спрямовані на нагромадження вологи в грунті й підвищення у рослин. тургору. Другий раз посіви обробляють, якщо довгострокові періоди посушливої і жаркої погоди змінюються короткочасними періодами вологої погоди і помітне поширення борошнистої роси.
      У кінці вегетації звертають увагу на необхідність знищення джерел розвитку хвороби (старанне збирання решток врожаю та заорюнання тих, що залишились на полі).
      Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється на молодих органах рослин. У буряків першого року життя уражують ся насамперед центральні листки розетки, а й насінників, крім того, бокові бруньки, верхівки квітконосних пагонів, клубочки насіння. Уражені листки набувають світло-зеленого (салатового) забарвлення, потовщуються, стають крихкими, скручуються краями вниз і вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, який е най більш характерною ознакою захворювання. Наліт в основному розвивається з нижнього боку листків, а при високій вологості повітря вкриває і їх поверхню. Вона складається з конідієносців і конідій гриба Peronospora scha chtii Fuck., грибниця якого розгалужується до міжклітинних внутрішніх тканин листка.
      Згодом (через 10—15 днів) уражені листки відмирають і таке захворювання можна відріз нити від гнилі сердечка (борного голодуван ня) за наявністю на поверхні листків сіро-фіолетового нальоту. На зміну відмерлих листкім виростають молоді, які лише за вологої погоди уражуються хворобою. В посушливих умовах збудник здебільшого переходить у прихованиіі стан (розгалужується у поверхневих клітина головки коренеплоду, де може зберігатися і взимку). Хвороба появляється (в квітні — травні) на насінниках від уражених маточних чи безвисадочних коренеплодів. Конідії розносяться краплинами дощу або вітром на навколишні насінники чи буряки першого року життя І уражують їх.
      Поширенню хвороби сприяє підвищена во логість повітря (понад 70 %) і помірно тепла погода (температура 16—20°С). Пероноспороз починають обліковувати у травні на насінниках і буряках першого роїу життя і продовжують на стаціонарних діляї-ках щодекади до кінця вегетації.
      У період значного поширення хвороби (кінець червня—липень) масово обстежують поля фабричних посівів буряків та насінники. Щоб визначити ураженість рослин переноспорозом, по діагоналі кожної ділянки, де ведуть спостереження, оглядають десять проб рослин, розміщених на однаковій віддалі ода від одної. В кожній з них оглядають по 50 р-слин буряків або 25 насінників, розміщеях підряд в одному рядку. Обліковують розвиток захворювання за шкалою, наведеною в таблиці 1. При цьому до уражених належать також рослини з відмерлими листками (з нала-том конідій). Під час обліку розрізняють три яруси лиитків: верхній - молоді листки розетки, які не досягли половини розміру найбільш розвинутого листка; середній — листки розміри більше половини нормального розвинуїго листка, а також добре розвинуті листки з прямостоячою листковою пластинкою; нижнії— листки починають поникати.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса
Peronospora scha chtii Fuck

      Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється на молодих органах рослин. У буряків першого року життя уражують ся насамперед центральні листки розетки, а й насінників, крім того, бокові бруньки, верхівки квітконосних пагонів, клубочки насіння. Уражені листки набувають світло-зеленого (салатового) забарвлення, потовщуються, стають крихкими, скручуються краями вниз і вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, який е най більш характерною ознакою захворювання. Наліт в основному розвивається з нижнього боку листків, а при високій вологості повітря вкриває і їх поверхню. Вона складається з конідієносців і конідій гриба Peronospora scha chtii Fuck., грибниця якого розгалужується до міжклітинних внутрішніх тканин листка.
      Згодом (через 10—15 днів) уражені листки відмирають і таке захворювання можна відріз нити від гнилі сердечка (борного голодуван ня) за наявністю на поверхні листків сіро-фіолетового нальоту. На зміну відмерлих листкім виростають молоді, які лише за вологої погоди уражуються хворобою. В посушливих умовах збудник здебільшого переходить у прихованиіі стан (розгалужується у поверхневих клітина головки коренеплоду, де може зберігатися і взимку).
      Хвороба появляється (в квітні — травні) на насінниках від уражених маточних чи безвисадочних коренеплодів. Конідії розносяться краплинами дощу або вітром на навколишні насінники чи буряки першого року життя І уражують їх. Поширенню хвороби сприяє підвищена во логість повітря (понад 70 %) і помірно тепла погода (температура 16—20°С).
      Пероноспороз починають обліковувати у травні на насінниках і буряках першого роїу життя і продовжують на стаціонарних діляї-ках щодекади до кінця вегетації.
      У період значного поширення хвороби (кінець червня—липень) масово обстежують поля фабричних посівів буряків та насінники. Щоб визначити ураженість рослин переноспорозом, по діагоналі кожної ділянки, де ведуть спостереження, оглядають десять проб рослин, розміщених на однаковій віддалі ода від одної. В кожній з них оглядають по 50 р-слин буряків або 25 насінників, розміщеях підряд в одному рядку. Обліковують розвиток захворювання за шкалою, наведеною в таблиці 1. При цьому до уражених належать також рослини з відмерлими листками (з нала-том конідій). Під час обліку розрізняють три яруси лиитків: верхній - молоді листки розетки, які не досягли половини розміру найбільш розвинутого листка; середній — листки розміри більше половини нормального розвинуїго листка, а також добре розвинуті листки з прямостоячою листковою пластинкою; нижнії— листки починають поникати.

      Вірусна жовтяниця проявляється у виглді пожовтіння листків. Збудники — комплекс штамів вірусів жовтяниці. Пожовтіння переважно починається з верхівки листка і пои-рюється до його основи. У пластинки лиси зникає блиск, вона стає потовщеною, хвилястою та крихкою. Жилки листка і ткати вздовж них довго лишаються зеленими. Частина листків набуває бронзового чи червонуватого відтінку. Пожовтіння листків внасліок азотного голодування відрізняється від від вірусної жовтиці
Шкала обліку ступеня розвитку пероноспорозу на посівах цукрових буряків та їх насінниках Бал ураження Ураження буряків першого року життя насінників 0 Рослини без ознак захворювання Рослини без ознак захворювання 1 Уражені (живі чи відмерлі) поодинокі центральні листки розетки, кількість яких не перевищує 25 % усіх листків ярусу або спостерігається захворювання у вигляді плям на окремих листках Уражені центральні листки розетки чи окремі квітконосні пагони. Уражена поверхня не перевищує 10 % всієї надземної маси 2 Уражено 26 — 50 % листків верхнього ярусу розетки Уражено до 50 % центральних листків верхнього ярусу розетки або 50 % квітконосних пагонів. Уражена площа досягає 10 — 25 % всієї надземної маси 3 Уражені всі листки верхнього ярусу розетки Уражені всі листки верхнього ярусу розетки або квітконосні пагони; уражені органи становлять близько 50% надземної маси 4 Уражені всі листки верхнього ярусу і частина чи більшість листків середнього ярусу розетки Уражені всі листки верхнього ярусу розетки, або всі квітконосні пагони; уражена площа перевищує 50% всієї надземної маси рослини м'якою і непотовщеною пластинкою листка, яка набуває суцільного світло-жовтого кольору, включаючи також жилки й тканини вздовж них.
      Віруси зберігаються взимку в сокові корене, плодів маточних, безвисадочних та інших форм зимуючих буряків. Тому перші джерела хвороби з'являються рано навесні на відростаючих розетках насінників від коренеплодів буряків, уражених жовтяницею в минулому році. Від уражених рослин вірус переноситься на здорові сисними комахами: чорною буряковою попелицею (Aphis fabae Scop.) чи зеленою персиковою попелицею (Myzodes persicae Sulz.). Тому, чим ближче розміщені посіви буряків до полів насінників, тим більше вони уражуються жовтяницею. З розмноженням попелиці посилюється розвиток хвороби.
      Обліковують жовтяницю на стаціонарних ділянках оглядом у 10 рівновіддалених місцях по діагоналі поля по 50 рослин буряків першого року життя або 25 насінників, розміщених підряд в одному рядку. Починають облік при появі хвороби і провадять щодекади до кінця вегетації. Під час найбільшого ураження буряків жовтяницею в господарствах один раз масовб обстежують посіви буряків за тією самою методикою, що і на стаціонарній ділянці.
      Ступінь ураження рослин визначають за п'ятибальною шкалою: 0 — рослини без ознак захворювання; 1 — пожовкли листки нижнього ярусу розетки, кількість їх не перевищує 25 % усіх листків розетки; 2 — пожовкла більшість листків нижнього ярусу і частина середнього; спостерігається відмирання тканин листка, кількість їх з симптомами жовтяниці близько 50%; 3 — пожовкли всі листки нижнього й більшість середнього ярусів, кількість відмерлих не перевищує 20 %, кількість листків з симптомами жовтяниці становить близько 75 % всіх листків розетки; 4 — уражено всі листки нижнього і середнього ярусів, а також частину верхнього ярусу розетки, близько 50 % листків відмерло від хвороби, зелені лише наймолодші в центрі розетки.
      Крайові смуги буряків (40—60 м) обробляють інсектицидами системної дії при появі крилатих особин попелиці — переносників хвороби на буряках. Друге суцільне обприскування всього поля застосовують через 10—12 днів після першого, якщо спостерігається дальше розмноження шкідника. При цьому враховують розвиток ентомофагів попелиці — сонечка. Якщо кількість жуків останнього перевищує 20 на кожну рослину, інсектициди застосовувати не можна.

      Мозаїка проявляється на листках буряків і насінників у вигляді водянисто-прозорих, різної форми і величини плям. Вони краще помітні на наймолодших листках рослин при огляді їх на світло.
      Збудник—Beta virus 2 (Lind) Smith зберігається взимку в коренеплодах. Тому перші ознаки захворювання спостерігаються в квітні—травні на відростаючих розетках насінників від коренеплодів, уражених мозаїкою в попередньому році. Від них вірус розноситься сисними комахами на здорові насінники та розміщені поблизу посіви фабричних буряків.
      Ступінь ураження буряків мозаїкою визначають за п'ятибальною шкалою: 0 — рослини без ознак мозаїки; 1 — уражені наймолодші листки, кількість яких не перевищує 25 % листків верхнього ярусу розетки; 2 — уражено 50 % листків верхнього ярусу; 3 — уражено 75 % листків верхнього ярусу; 4 — уражено всі листки верхнього ярусу, а також частина листків середнього.

      Іржа проявляється на буряках, насінниках у трьох стадіях. Перша (весняна) — спеціальна (квітень — травень) у вигляді яскраво-жовтих плям на перших відростаючих листках насінників. На них утворюються споровмісти-лища (ециї), в яких розвиваються ециоспори. Вони розносяться вітром, росою і викликають розвиток літньої (уредо) стадії гриба у вигляді дрібних червоно-бурих подушечок уредо-спор. До осені вони темніють внаслідок утворення в них зимових (теліо) спор гриба — збудника іржі Uromyces betae (Pers.) Lev. Поширенню захворювання сприяє помірно тепла (16—18 °С) волога погода.
      Методика спостережень за захворюванням буряків іржею така сама, як і для церкоспорозу. Ступінь розвитку іржі встановлюють за п'ятибальною шкалою: 0 —рослини без ознак іржі; 1 — пустули зрідка зустрічаються на окремих листках; 2 — пустули негусто вкривають більшість листків або ж окремі з них; 3 — уражена вся рослина, близько половини листків густо вкриті пустулами, відмирають окремі ді|лянки листків; 4 — пустули густо вкривають, більшість листків, частина їх відмирає.
      Результати обліку хвороби вираховують за тими ж формулами, що і для церкоспорозу. При наявності джерел розвитку захворювання на насінниках, коли в них понад 15 листків і спостерігається сприятлива для розвитку помірно тепла (16—20 °С) та волога (вище 70%) погода, посіви необхідно обприскати фунгіцидами.

      Виявляють і обліковують кількість уражених рослин хворобами голодування шляхом огляду по 50 рослин в рядку в 10 місцях поля.       При проявленні хвороб голодування необхідно підживити буряки елементами живлення, яких не вистачає.

      Суха фузаріозна гниль спочатку розвивається на внутрішніх тканинах коренеплодів й уражує молоді рослини ще в кінці травня — в червні. При. цьому буріють і загнивають тканини коренеплоду в зоні судинно-волокнистих пучків. Згодом гниль поширюється, охоплює не тільки внутрішні, а й зовнішні тканини, утворюються порожнини, заповнені білою чи рожево-жовтою грибницею збудника хвороби — грибів роду Fusarium. Рослини в'януть, а згодом і зовсім гинуть.
      Розвитку хвороби сприяє нестача вологи в грунті, відмирання бокових корінців у поверхневих шарах грунту, депресія в розвитку рослин внаслідок посушливої погоди. Іноді хвороба проявляється при надмірній вологості грунту в місцях застоювання дощової чи зрошувальної води.
      Обліковують уражені рослини під час вегетації за кількістю в'ялих у місцях проявлення хвороби. Визначають площу, на якій встановлено ураження (у процентах до всієї площі), вказуючи розміри джерел хвороби, процент уражених рослин. При розсіяному поширенні хвороби встановлюють його розмір методом огляду по діагоналі поля в 10 місцях по 50 рослин, розміщених підряд в одному рядку. Обліковують з моменту появи хвороби до збирання буряків щомісячно.
      Під час збирання врожаю встановлюють кількість уражених коренеплодів, оглядаючи їх по 20 у 20 місцях. Ступінь ураження коренеплодів гниллю визначають за п'ятибальною шкалою: 0 — коренеплоди, не уражені гниллю; 1 — гнила тканина охоплює до 15 % маси всього коренеплоду; 2—16—30; 3 — 31—50; 4 — уражено понад половину коренеплодів. При виявленні ознак ураження розпушують грунт після опадів, знищують бур'яни, підживлюють посіви.

      Бура гниль коренеплодів здебільшого починає проявлятись з хвоста коренеплода. З поверхні гнила тканина має вдавлений вигляд, а на розрізі бура, майже чорна й різко відмежована від здорової. В уражених тканинах часто утворюються тріщини, іноді глибокі, заповнені бурим повстяним вмістом (грибницею) збудника хвороби гриба Rhizoctonia aderhol dii (Ruhl) Kolosch.
      Ураження коренеплодів бурою гниллю спостерігається на важких і безструктурних запливаючих грунтах у місцях застоювання дощової чи зрошувальної вбди, на ділянках з високим рівнем підґрунтових вод, в осушених заплавах річок. Методика і шкала обліку бурої гнилі така сама, як і фузаріозної.
      Заходи боротьби із захворюванням включають розпушування грунту, осушування заболочених ділянок, рівномірних та помірних по-ливів буряків.

      Червона гниль проявляється в загниванні поверхневих тканин коренеплоду внаслідок ураження його грибом Rhizoctonia violacea Tul. На поверхні тканина темно-бура чи оливкова з червоно-фіолетовими краплинами в тканинах коренеплоду і такого ж кольору повстя-ноподібної грибниці збудника.
      Розвиткові червоної гнилі сприяють наявність збудника в грунті й такі самі умови, що й для бурої гнилі. Обліковують хворобу за методикою, аналогічною для сухої фузаріозної гнилі. Заходи боротьби такі самі, як і проти бурої гнилі.

      Хвостова гниль проявляється при засиханні коренеплоду знизу і ураженні його різними видами бактерій (Bacillus betae Mig., В. bus-sei, B. lacerans). Уражена тканина свинцево-сірого кольору, на розрізі якої виступають краплі слизу. Рослина в'яне.
      Методика обліку така сама, як для фузаріозної гнилі. При застосуванні заходів боротьби звертають увагу на необхідність глибокого розпушення грунту, помірного зрошування тощо.

      Бактеріоз коренеплоду. Гниль м'яка, слизиста, світло-жовтого чи світло-бурого кольору. Розвиткові хвороби сприяє посушлива погода, нестача вологи в грунті, пошкодження кореневої системи попелицею та іншими шкідниками.
      Методика обліку така сама, як для фузаріозної гнилі. У боротьбі з хворобою необхідно вживати заходи по нагромадженню вологи в грунті, а також знищувати шкідників, які живуть у грунті.

---

      В зв'язку з тим, що хвороби зустрічаються адночасно, за їх розвитком можна спостерігати теж одночасно. Так, при встановленні ступеня ураження сходів коренеїдом можна обліковувати захворювання рослин переноспорозом.
      Згодом у період вегетації буряків можна одночасно обліковувати перрноспороз, жовтяницю, мозаїку, плямистості листків, іржу, борошнисту росу, гнилі коренеплодів (суху фузаріозну, буру, червону, хвостову). Під час збирання урожаю можна одночасно обліковувати загнивання коренеплодів, паршу, рак, туберкульоз.