Жучок довжиною 1,2— 1,5 мм, з вузьким сплощеним тілом і майже квадратною передньоспинкою. Вусики з 3-чле-никовою булавою. Тіло від буро-чорного до червоно-бурого кольору, вусики і лапки світліші. Личинка довжиною 2,5, шириною 0,5—0,7 мм, з плоскою головою, короткими ногами і двома хітинізованими гачкоподібними відростками на останньому членику, загнутими вгору і всередину. Знизу цього членика є м'язистий підштовхувач. Тіло личинки біле, напівпрозоре, з рудувато-жовтою головою, вкрите рідкими тонкими волосками. Лялечка біла, напівпрозора, вкрита розсіяними тонкими щетинками; довжина тіла 1,6— 2 мм. Яйце довгасто-овальне, з одного боку трохи увігнуте, молочно-біле, блискуче, довжиною 0,4—0,44 мм, в поперечнику в межах 0,15— 0,17 мм.
        На Україні е повсюдно в зоні бурякосіяння, але частіше завдає шкоди у правобережному Лісостепу. Зимують жуки на старих бурячищах, а також на полях з-під бурякових висадків у верхньому шарі (від 1 до 10 см) і на поверхні грунту — під рослинними рештками. Лише в посушливі роки жуки залазять на зимівлю глибше, інколи до 100—130 см. Рано навесні вони з'являються на поверхні грунту і живляться спочатку рештками рослин буряків і бур'янами. При температурі 17—19° спостерігаються масовий літ жуків і міграція па посіви буряків. У Лісостепу це звичайно буває в середині або у другій половині травня. Тут же на посівах цукрових буряків жуки паруються. Відкладання яєць починається в другій половині травня і триває до вересня, проте найбільш масовим воно буває в кінці травня — червні. Яйця відкладають в грунт поблизу коренеплодів буряків звичайно на глибині 20— 30 см.
        Одна самка відкладає 50 яєць, з яких через 5—6 днів виходять личинки. Вони ростуть протягом 33—42 днів, поступово заглиблюючись у грунт звичайно до 40—60, а в посушливі роки до 90 см. Личинки до середини серпня живляться дрібними корінцями буряків і, закінчивши живлення, заляльковуються.
        Перші жуки з лялечок з'являються в червні, а масовий вихід в Лісостепу спостерігається з середини липня і в серпні. Восени жуки в масовій кількості з'являються на поверхні грунту, особливо після дощів. Повний цикл розвитку цього шкідника триває 55—60 днів. Протягом року дає одне покоління. Чисельність популяцій бурякової крихітки зменшують паразитичні нематоди, грибні й бактеріальні хвороби.
        Пошкодження цукрових буряків крихіткою полягають у тому, що жуки вигризають на підземній частині молодих рослин дрібні круглі або овальні дірочки різного розміру — від поверхневих до глибоких, внаслідок чого рослинки надламуються. Таких пошкоджень жуки завдають як під час проростання клубочків, ще до виходу проростка на поверхню грунту, так і на підземній частині стебельця в фазі вилочки і трьох перших пар листочків. З настанням сухої погоди пошкоджені рослини гинуть, що інколи призводить до пересіву значних площ цукрових буряків. Особливо небезпечний цей шкідник у роки з холодною і вологою весною.

        Темно-бурий матовий жук довжиною 7—9 мм, з світлішими, ніж у інших видів, вусиками і ногами. Тіло дуже опукле, передньоспинка широка, ширша за довжину, опукла, з спрямованими прямо назад бічними кутами. Надкрила рівномірно вкриті волосками, посередині трохи розширені.
        Личинка довжиною до 25 мм, бурувато-жовта, блискуча, з одним вістрям на кінці черевця. Дихальця широкоовальні. Яйце довжиною 0,5 мм, кулястоовальне, біле, гладеньке. Жуки літають з кінця квітня до кінця червня. Під час відкладання яєць (у травні — червні) вони збираються на культурах з більш вологим і прохолодним приземним ярусом, зокрема на посівах злаків та багаторічних бобових трав. Удень вони ховаються під грудками землі і рослинними рештками. Яйця відкладають купками на прикореневі частини рослин. Залежно від вологості й температури навколишнього середовища фаза яйця триває від 12 днів до 1,5 місяця.
        Влітку личинки живуть у верхньому шарі грунту, переміщуючись вище або нижче залежно від вологості різних його ярусів, а восени заглиблюються до 1 м і на цій глибині зимують. Протягом вегетаційного періоду дротяники підгризають коріння різноманітних польових культур. Розвиток їх триває більше чотирьох років. Наприкінці четвертого року в липні — серпні личинки заляльковуються. Тривалість фази лялечки — 1,5—2 тижні. Жуки, що в липні — серпні виходять з лялечок, зимують у грунті. Цикл розвитку 5-річний. Віддає перевагу багатим на гумус, лучним і торфовим грунтам.

        Тіло темно- або блідо-буре в сірому опушенні, довжиною 6—8,5 мм. Передньоспинка трохи темніша за надкрила. її довжина і найбільша ширина майже однакові. Краї передньоспинки, вусики і ноги бурувато-жовті. Яйце широкоовальне, 0,5 мм довжиною, біле і гладеньке. Личинка від жовтого до темно-жовтого кольору, довжиною до 18 і шириною до 1,4 мм. Останній сегмент тіла майже вдвічі довший за ширину, правильної конічної форми, закінчується маленьким шипиком.
        Розвиток личинки триває протягом чотирьох років. Заляльковується в липні — серпні четвертого року. У квітні — травні п'ятого року на поверхню грунту виходять жуки, які літають до кінця липня. Яйця відкладають у травні — червні. Личинки тримаються дещо глибше, ніж у коваликів інших видів, переважно в шарі грунту з вологістю не менше 50 %. Шкоди завдають личинки всіх віків, особливо старших. Один з небезпечних масових ґрунтових шкідників багатьох польових культур.

        Тіло чорне, з металево-зеленим, металево-синім або бронзовим блиском, неопушене, довжиною 12—15 мм. Ноги рудо-червоні або чорні. Вусики, починаючи з четвертого членика, пилчасті. Довжина передньоспинки трохи більша за ширину. Личинка довжиною до 25 і шириною до 3,3 мм, звичайно блідо-жовта, верхній бік голови сплющений. На останньому сегменті зверху є поперечно-овальна, дуже- заглиблена площадка, на бічних кілеподібних краях слабо-помітні горбочки. На кінці останнього сегмента черевця є два коротких товстих відростки із загостреними виступами, що спрямовані вершинами всередину; між кінцевими відростками є відкрита широка вирізка, яка звичайно вдвічі ширша за довжину.
        Віддає перевагу піщаним та супіщаним вологим грунтам; у масовій кількості розмножується на заплавних ділянках. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять у червні. Підгризають висіяне насіння і сходи багатьох рослин, але особливо небезпечні для кукурудзи, картоплі, різних коренеплодів і овочевих культур. У серпні — вересні четвертого року заляльковується.

        Широкий, чорний, з бронзовим блиском жук довжиною 10—16 мм. Верх тіла з сірим опушенням. Ноги темно-бурі. Задні кути передпьоспинки з чіткими кілями. Вусики, починаючи з четвертого членика, сла-бопилчасті. Ширина передньоспинки більша за довжину, не вужча або ледь вужча за надкрила в найширшій їх частині. Личинка довжиною до 25, шириною 3,3 мм, коричнево-жовта, з роздвоєним заднім кінцем черевця. Площадка зверху останнього сегмента вдавлена і дуже хітинізована, грубо зморшкувата, з різко піднятими бічними краями, які мають по три великих горбочки. Відростки на кінці останнього сегмента короткі й товсті, з двома загостреними виступами. Виїмка між відростками останнього сегмента інколи розширена, на кінці звужена.
        З'являються жуки рано весною, літають до кінця травня. Ведуть денний спосіб життя. Яйця відкладають у червні. Одна самка може відкласти до 180 яєць. Тривалість одного покоління 4—5 років. У червні — серпні четвертого року личинки заляльковуються на глибині 10—15 см. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Зимують личинки різного віку і жуки. На відміну від личинок ковалика блискучого личинки цього виду віддають перевагу важким за механічним складом грунтам. Більш шкідливі личинки старших віків. Жуки можуть незначно пошкоджувати висадки цукрових буряків, об'їдаючи квітки. Личинки всеїдні — пошкоджують висіяне насіння, підземні стебла, коренеплоди та бульби багатьох польових культур. Повсюдно дуже шкідливі. В степовій зоні більш шкідливий на зрошуваних землях. На Україні є повсюдно. Велике значення в обмеженні чисельності личинок ковалика мають граки, а також хижі туруни.

        Жук червоно-бурий, вкритий жовтими волосками; довжина тіла 12—16 мм. Надкрила з глибокими поцяткованими борозенками. Личинка останнього віку довжиною до 40 і шириною до 3,5 мм. Довжина останнього сегмента майже вдвічі більша за ширину, до вершини він поступово звужується; площадка зверху помірно увігнута, з піднятими бічними краями, зморшкувата, вкрита окремими великими цятками і дрібними горбиками. Вершина останнього сегмента з трьома добре розвинутими зубцями — прямокутними бічними і коротким гострокутним середнім.
        На Україні найбільш численний у середній і південній смузі степової зони, а також у рівнинній частині Криму. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять в липні — серпні. Заляльковуються вони у вересні на четвертий рік життя, інколи в травні — червні після додаткової зимівлі. Личинки багатоїдні. Найбільш небезпечні на третій-четвертий роки життя, коли можуть значно пошкоджувати висіяне насіння, підземні частини стебел, корене- та бульбоплоди. Один з першорядних ґрунтових шкідників кукурудзи, городніх коренебульбоплодів та бавовнику.

        Чорний блискучий жук, вкритий сірими волосками, лише надкрила інколи жовто-бурі; довжина тіла 10—14 мм. Вусики з пилчасторозширеними члениками, починаючи з третього. Задній край передньогрудей біля задніх кутів без виїмок. Личинка циліндрична, жовтувато-коричнева, довжиною до 27 і шириною до 3 мм. Тіло сплощене, з трьома парами коротких грудних ніг. Площадка зверху останнього сегмента майже квадратна, з округленими боками, дрібно поцяткована, поперечно зморшкувата. Бічні відростки на кінці черевця товсті й короткі, коротші за половину довжини площадки, в 2,5 раза довші за свою ширину. Виїмка між відростками останнього сегмента велика, трохи довша за 1/3 площадки.
        На Україні по долинах річок проникає до південного Степу. Жуки виходять з лялечок у травні, тобто дещо пізніше за темного та інших коваликів. Веде денний спосіб життя і тримається відкрито на рослинах. У червні — липні самка відкладає в міжряддя купками до 60 яєць, по кілька десятків у кладці. Фаза яйця триває до 25 днів. Тривалість повного циклу розвитку не менше чотирьох років. Зимують личинки останнього віку, які в кінці квітня перетворюються на лялечок. Фаза лялечки триває 2—3 тижні. Поширений як на орних землях, так і під пологом лісу. Багатоїдний вид, пошкоджує підземні частини рослин ряду польових культур, зокрем-а овочевих, корене-та бульбоплодів.

        Бронзово-зелений, з фіолетовим блиском жук, вкритий довгими сірими волосками. Тіло довжиною 9—12,5 мм, плескате, спереду дещо розширене, надкрила до вершини звужуються. Голова густо пунктирована. Вусики самців, починаючи з четвертого членика, пилкоподібні. Личинка довгаста, плеската, широка, темно-жовта або червонувато-жовта, блискуча, довжиною близько 20, шириною 3 мм. Площадка на останньому сегменті черевця плоска, з округлими кутами, тонкими поперечними зморшками.
        На Україні в масовій чисельності може спостерігатися в Карпатах, Закарпатті та західному Лісостепу, поодиноко трапляється на Лівобережжі, зокрема в Чернігівській області. Личинки, які закінчили розвиток, у серпні — на початку вересня заляльковуються у грунті в комірках на глибині 40—60 см. З лялечок незабаром виходять жуки, які залишаються зимувати у грунті. Крім них, у грунті можуть зимувати личинки різного віку попередніх поколінь. Вихід перших жуків з грунту починається на початку травня, а масовий літ і парування відбуваються у другій декаді цього місяця. В кінці травня — на початку червня спостерігається масове відкладання яєць, з яких наприкінці липня починають виходити личинки нового покоління; розвиток їх триває чотири роки. Ковалик опушений заселяє поля і луки. В західному Лісостепу шкідник трапляється окремими вогнищами з чисельністю до 5—6 особин на 1 м2. Личинки пошкоджують висіяне насіння різних польових культур, корене- й бульбоплоди.

        Стрибаючий жук довжиною 1,5—2,3 мм. Тіло чорне з зеленим або бронзовим блиском. Надкрила в поцяткованих борозенках. Яйце довгасто-овальне, блідо-жовте, довжиною 0,6—0,7 мм, у поперечнику 0,2—0,3 мм. Личинка близько 4,4 мм довжиною, біла, з буро-жовтою головою і ногами. Кінець черевця заокруглений, з двома загнутими догори короткими шипиками.
        Зимують жуки під рослинними рештками і в поверхневому шарі грунту. Весною вони перелітають на посіви гречки, лободи, дикорослих гречкових, цукрових буряків, кропиви, конопель, капусти, редьки, соняшника. Найбільшої шкоди завдають у посушливі роки сходам зазначених культур, виїдаючи м'якоть сім'ядолей і молодих листочків. У першій декаді червня самки приступають до відкладання яєць, розміщуючи їх у грунт на глибину 3—5 см поблизу кормових рослин. Одна самка відкладає від 16 до 40 яєць. З них через 14—18 днів вилуплюються личинки, які живуть у землі і живляться корінням рослин з родини гречкових. У кінці серпня з'являються жуки нового покоління, які в середині вересня йдуть на зимівлю.

        Стрибаючий жук довжиною 1,7—2,3 мм. Тіло яйцеподібне, зверху темно-зелене з бронзовим блиском. Стегна задніх ніг дуже потовщені — стрибальні. Основні членики вусиків, гомілки і лапки жовто-коричневі. Надкрила з правильними рядами поцяткованих борозенок. Яйце довгасто-овальне, блідо-жовте, напівпрозоре, довжиною 0,45 мм і в поперечнику 0,15 мм. Личинка до 4,4 мм довжиною, біла, з буро-жовтою головою і ногами. Кінець черевця заокруглений, з двома короткими і загнутими вгору шипиками. Лялечка біла, до 1,8 мм довжиною, з двома шипиками на кінці.
        Жуки пошкоджують сім'ядолі і листки сходів цукрових буряків, а личинки обгризають їх корінці. Жуки, що перезимували, весною спочатку живляться дикорослими лободовими, а потім переходять на сходи буряків, об'їдаючи в них верхівкові бруньки, внаслідок чого рослини гинуть. В липні жуки нового покоління паруються і самки відкладають яйця. Личинки живуть у грунті на глибині до 15 см. Личинкова фаза триває до ЗО днів. Жуки другого покоління з'являються в серпні. На Україні повсюдно в зоні бурякосіяння.

        Жук довжиною 7,5—9 мм, тіло блискучо-чорне, зверху неопушене, знизу в сірих волосках. Голово-трубка коротка і товста. Передньоспинка і надкрила заокруглені; надкрила опуклі, з різкими поцяткованими борозенками. Крила під надкрилами не розвинуті, тому довгоносик нe літає. Личинка жовтувато-біла, довжиною 12— 16 мм, з широким грудним щитком, на останньому сегменті з 12-ма міцними довгими щетинками. Яйце овальне, біле, довжиною 1 мм і в поперечнику 0,5 мм. Багатоїдний масовий шкідник. Пошкоджує цукрові буряки, соняшник, горох, квасолю, конюшину, люцерну, еспарцет, льон, коноплі, капусту, гірчицю, ріпак, бавовник та ін. Звичайно є видом-супутником інших шкідливих довгоносиків, але в Дніпропетровській області буває домінуючим.
        У цукрових буряках, соняшнику та інших культурах жуки підгризають стебла сходів, часто перегризають ростки ще в землі. На дорослих рослинах вони об'їдають листки, на насінниках — листки і квітки. Яйця самки відкладають у квітні, розміщуючи їх у грунт на глибину 3—5 см. Одна самка відкладає до 300 яєць. В середньому через місяць з яєць виходять личинки, які живуть на глибині 15—40 см і живляться корінням буряків, соняшника та багатьох інших культурних і дикорослих рослин. Зимують личинки середнього віку. Влітку другого року вони заляльковуються у грунті на глибині 30— 40 см. Генерація дворічна.

        Жук довжиною 7—11,5 мм, тіло зверху вкрите білими або жовтувато-сірими лусочками чи з контрастними чорними поперечними плямами без лусочок. Середня частина передньоспинки зморшкувато-поцяткована, темна. Головотрубка поступово звужується до вершини. Другий членик вусиків довший за перший. Личинка дуже зігнута, довжиною 13— 15 мм, жовтувато-біла. Лялечка біла, довжиною 8—11 мм, з міцними шипами по задньому краю спинного боку черевних сегментів. Яйце овальне, жовтувато-біле, довжиною 1— 1,1 мм, в поперечнику 0,7—0,8 мм.
        З весни до липня жуки живуть на посівах цукрових буряків. Яйця відкладають у травні—червні на коріння сходів буряків та інших лободових (по одному яйцю на рослину). Через 8—10 днів з'являються личинки, які прогризають ходи в коренях буряків. Личинкова фаза триває 55—60 днів. З середини липня личинки заляльковуються у коренеплодах, а в кінці липня з'являються жуки нового покоління, які прогризають в коренеплодах отвори і виходять назовні. Личинки кореневого довгоносика звичайно в незначній кількості трапляються разом з личинками інших видів довгоносиків, хоч інколи й домінують. Найбільш небезпечні для пізніх посівів і пересівів цукрових буряків, на яких можуть спричинювати загибель сходів. Крім того, пошкоджені коренеплоди загнивають у кагатах. На Україні найбільш численний в зоні бурякосіяння.

        Від попереднього виду відрізняється блискучо-чорними перев'язями по боках передньоспинки, які продовжуються на надкрилах у вигляді двох великих навскісних чорних плям, що інколи зливаються в одну. Тіло рясно вкрите білими і жовтуватими лусочками.
        За особливостями біології і шкодочинністю близький до смугастого кореневого довгоносика. Більш численний у східних районах ареалу. Жуки об'їдають листя, а личинки пошкоджують корені цукрових буряків. У травні—липні самки відкладають яйця на кореневу шийку і корені буряків. Личинки виходять з яєць через тиждень і вгризаються в коренеплід, живлячись його м'якоттю. Пошкоджені коренеплоди відстають в рості, викривлюються, втрачають якість.

        Жук довжиною 8,5—12 мм. Самці дрібніші за самок. Тіло зверху вкрите дрібними бурувато-сірими прилеглими волосками, а по боках і знизу — сірими лусочками. Передньоспинка вужча за надкрила, із заокругленими боками і прямою основою. Вусики ростуть по боках голово-трубки. Личинка довжиною 13—17 мм, з слабо-вигнутим жовтувато-білим тілом, голова блідо-жовта. На кінці останнього сегмента є коричнева хітинова пластинка. Лялечка довжиною 8—12 мм, біла, з рядами шипиків у задній частині. Яйце довжиною 0,9—0,2, а в поперечнику 0,5—0,7 мм, матове, овальної форми, спочатку біле, пізніше буріє.
        Жуки виходять із місць зимівлі в квітні і незабаром починають відкладати яйця, розміщуючи їх купками (в середньому по 20 штук в одній) у поверхневий шар грунту. Одна самка відкладає в середньому близько 300 яєць. Через 18—25 днів (у кінці травня — на початку червня) з них виходять личинки, які живляться корінням, а в червні другого року життя заляльковуються на глибині 30— 50 см. Через 20—25 днів з лялечок виходять жуки. Вони набагато шкідливіші за личинок і дуже небезпечні для сходів цукрових буряків. Рухаючись вздовж рядків, жуки об'їдають сім'ядолі й молоді листочки, а також перегризають стебельця рослин так, що від них залишаються самі пеньки. На більш розвинутих рослинах жуки обгризають краї листків і вигризають ямки в черешках, на висадках об'їдають ніжні верхівки квіткових пагонів і приквітки. Генерація дворічна.
        На Україні є повсюдно від Полісся до Криму. В східних областях в деякі роки чисельно переважає довгоносика бурякового звичайного. Висока чисельність його спостерігається також у Київській, Вінницькій, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Житомирській та Кіровоградській областях. Багатоїдний, пошкоджує сходи та висадки цукрових буряків, сходи соняшника, тютюну, різноманітних бобових рослин (конюшини, люцерни, вики, кінських бобів, еспарцету, сої та ін.).

        Жук довжиною 13—14 мм, тіло сіре, з навскісними чорними широкими перев'язями посередині надкрил і з темними плямами на них; крім того, на вершині кожного з надкрил є білий горбочок. Передньоспинка зморшкувата. На головотрубці зверху є блискучий тонкий кіль і борозенки. Черевце сіре, в дрібних чорних цяточках (звідси латинська назва — поцятковано-черевцевий).
        Личинка до 27—30 мм довжиною (по спині), дугоподібно зігнута, голова коричнево-бура. Грудний щиток рудий, з двома волосками на задньому краї. Останній сегмент маленький, заокруглений. Лялечка жовтувато-біла, довжиною 11—14,5 мм, з розвинутою головотрубкою і поперечними рядами шипиків по задньому краю черевних півкілець. Яйце овальне, жовтувато-біле, довжиною 1,2—1,3 мм, в поперечнику 1 —1,1 мм. Зимують жуки в грунті на старих бурячищах на глибині 12—32 см. На початку квітня, коли поверхня грунту прогріється до 12°, жуки починають виходити з місць зимівлі, але деяка кількість їх залишається у грунті в стані діапаузи 1—2 роки. До з'явлення сходів буряків жуки живляться бур'янами з родини лободових. В кінці квітня — на початку травня вони спочатку переповзають, а потім перелітають на сходи цукрових буряків. Там жуки перегризають стебельця і сім'ядольні листочки рослинок або навіть знищують їх ще під грудочками грунту. Після парування запліднені самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту переважно біля сходів буряків (одна самка відкладає 100—200, щонайбільше 755 яєць). Через 9—11 днів вилуплюються личинки, які живляться в грунті корінням буряків і дикорослих лободових. Личинка росте 45—90 днів, линяючи чотири рази. Личинки І—III віків тримаються на корінні на глибині до 12 см, IV віку — глибше. Закінчивши розвиток, вони заляльковуються на глибині 20—30 см у ґрунтових комірках. Приблизно через 16 днів з лялечок виходять жуки, які залишаються у цих самих комірках зимувати. Середня тривалість повного никлу розвитку — 81 день. Протягом року розвивається одне покоління.
        Найбільшої шкоди завдає в роки з посушливою, жаркою весною. Один з найнебезпечніших шкідників цукрових буряків. Тісно пов'язаний з цією культурою і добре пристосований до агротехніки її вирощування. З природних ворогів в обмеженні чисельності цього шкідника велике значення мають грибні хвороби — зелена і червона мюскардини. Особливо висока смертність довгоносика від них спостерігається в прохолодне дощове літо. Яйця довгоносика знищує яйцеїд ценокрепіс. Поширений довгоносик буряковий звичайний в усіх зонах бурякосіяння.

      Жук довжиною 8—10 мм. Дуже нагадує довгоносика звичайного бурякового, але має темніше забарвлення і менш виразні чорні плями на над-крилах. Замість борозенок па надкрилах є лише ряди цяточок, проміжки між якими не вужчі за діаметр самих цяток. Поздовжній кіль зверху головотрубки дугоподібно вигнутий, завдяки чому жук у профіль здається «горбоносим».
        На Україні є видом-супутником звичайного бурякового довгоносика і чисельно становить 1 —1,5 % його популяції. Па Правобережжі жуки з'являються па поверхні грунту в першій, а на Лівобережжі — в другій половині квітня. Живляться сходами цукрових буряків і бур'янів з родини лободових. Яйця відкладають у верхній шар грунту. Личинкова фаза триває близько 1,5 місяця, лялечкова—17—18 днів. Жуки виплоджуються в кінці липня — па початку серпня, але на поверхню грунту не виходять, а залишаються зимувати в ґрунтових лялечкових комірках. Найбільш численний в роки з жарким і посушливим літом. В роки з ранньою теплою весною може завдавати значної шкоди цукровим бурякам.

        Тіло довжиною 3,2— 4 мм, досить струнке, зеленувато-жовте; голова такого самого кольору, з чорними плямами, які інколи зливаються. Щиток спереду з чорними плямами. Зимує в фазі яйця. В кінці квітня — на початку травня з яєць виходять личинки, що спочатку мають коричневий колір, а пізніше поступово набувають типового для дорослої комахи забарвлення. В кінці травня на початку червня розвиток личинок закінчується. Після додаткового живлення соком рослин починається розмноження цикадки. Яйця відкладають в листкові піхви злаків. Фаза яйця триває близько 40 днів, личинки —- 3—4 тижні. Протягом року дає до трьох поколінь.
        Пошкоджує різноманітні колосові злаки, зокрема озиму пшеницю, а також цукрові буряки. Пошкодження злаків зовні проявляється у знебарвленні і прив'яданні листя. Це найбільш численний на плантаціях цукрових буряків вид цикадових. Висисає соки з листків, а крім того, є перенощиком збудників мозаїчної хвороби цукрових буряків. Шкоди завдає протягом усього літа і на початку осені. Цукрові буряки, соняшник і ряд інших просапних культур заселює і пошкоджує в період між збиранням ярих і з'явленням сходів озимих хлібів. У цей час в теплі посушливі роки цикадка у великій кількості з'являється на плантаціях цукрових буряків та інших просапних культур, особливо в крайових смугах, суміжних з полем хлібних злаків.

        Тіло дорослої комахи довжиною 3—4 мм, жовтувате, часто з зеленим відтінком, у буруватих плямах; голова з двома округлими, передньогруди зверху з двома видовженими плямами, розділеними жовтуватою серединною смужкою. Передні крила жовтуваті або зеленувато-жовті, з буруватим рисунком. Ноги жовті, черевце чорне. Личинка біло-жовта або жовта, із загостреним на кінці черевцем і шипами на гомілках задніх ніг. На Україні поширений повсюдно.
        Протягом року розвивається в одному поколінні. Зимують яйця у тканинах трав'янистих рослин. Літ дорослих комах спостерігається з середини травня до жовтня. Широкий поліфаг, що пошкоджує найрізноманітніші сільськогосподарські культури (картоплю, цукрові буряки, коноплі, злакові й зернобобові, моркву, гарбузи, тютюн та інші). Масове розмноження цього виду в умовах республіки зареєстроване на посівах цукрових буряків і посадках картоплі. В місцях висисання личинками й дорослими цикадками соків на листках рослин з'являються білі або-жовтуваті плями, що через деякий час темніють, а тканини в цих місцях засихають. Є перенощиком збудників мозаїчної хвороби, кучерявості листя й готики картоплі.

        Метелик у розмаху крил до 45 мм. Передні крила сірі, з виразним рисунком з бурих навскісних переривчастих ліній і округлих плям з білим обідком. Задні крила бурувато-сірі. Гусениця до 40 мм довжиною, чорно-бура, з білими смугами по боках, на яких є по червоній плямі з кожного боку сегментів. Із спинного боку на кожному сегменті є по дві поперечні червоні смужки. Тіло вкрите пучками рудуватих щетинок.
        Гусениці дуже багатоїдні, живляться листям цукрових буряків, капусти, соняшника, сої, бавовнику, хмелю, багатьох плодових, ягідних і лісових культур. Протягом року дає два покоління. Зимують лялечки, в сірувато-коричневих коконах серед рослинних решток. Метелики першого покоління літають у травні, другого — в липні, гусениці розвиваються відповідно в травні—червні та серпні—вересні. В Україні є повсюдно, але в масовій кількості не розмножується.

        Метелик у розмаху крил 33—40 мм. Передні крила бурувато-коричневі, з темними ниркоподібною, круглою та клиноподібною плямами. Задні крила жовтувато-сірі. Гусениця довжиною до 35 мм, темно-сіра, з чорною або коричневою головою. Середня спинна смужка блідо-сіра, інколи жовтувата, з боків темніша, знизу світліша. Щетинконосні бородавочки блискучі, темні. Лялечка блискуча, коричнева, з двома гострими придатками на кінці.
        В Україні є повсюдно. Зимують гусениці старших віків. Живляться, як і інші підгризаючі совки, вночі. Пошкоджують сходи і листки дорослих рослин цукрових буряків, помідорів, тютюну, люцерни, конюшини. Заляльковуються в кінці червня — на початку липня в грунті на глибині 5—10 см. Через 25—30 днів виходять метелики. В серпні самки відкладають яйця в середньому до 50 яєць кожна. Через 12—17 днів з них вилуплюються гусениці, які до третього віку живляться, а потім ховаються на зимівлю.

        Метелик у розмаху крил до 45 мм. Передні крила темно-бурі. Ниркоподібна пляма невиразна, кругла, світла, під нею є довга чорна клиноподібна пляма, що нагадує знак оклику (звідки й назва виду). Поперечні смуги ледве помітні, хвиляста лінія темно-бура. Задні крила у самця світлі, сірувато-білі, у самки темно-сірі. Самки відкладають яйця по одному або групами на грунт і прикореневе листя. Через 8—10 днів з'являються гусениці, які живляться 40—50 днів, а потім залазять у грунт на зимівлю. Заляльковуються лише весною наступного року. Гусениці значно пошкоджують озимі злаки (пшеницю, жито), картоплю (бульби), цукрові буряки, бавовник, люпин і різноманітні овочеві культури.
        На Україні є повсюдно. Звичайно трапляється разом з озимою совкою, а інколи чисельно переважає її. Дає одне повне і частково друге покоління.

        Метелик у розмаху крил 40—55 мм. Передні крила темно-бурі, інколи бурувато-сірі. Поперечні смужки на крилах ледве помітні. Зовні від ниркоподібної є клиноподібна пляма. Задні крила білі, затемнені вздовж зовнішнього краю. Гусениця довжиною до 55 мм, землисто-сіра, з рудуватими смужками на спині. Голова і потиличний щиток бурі, останній з світлою смужкою посередині. Лялечка червоно-жовта, блискуча, довжиною 19—25 мм.
        Шкоди завдають гусениці, які перезимували, а також гусениці першого літнього покоління. Вдень вони ховаються у верхньому шарі грунту, під грудочками землі, а вночі виповзають на поверхню для годівлі. Живлення і розвиток гусениць триває в середньому 15—20 днів, після чого вони заляльковуються. Тривалість фази лялечки—10—20 днів. Метелики відкладають яйця по одному або по 2—3 на листки різних рослин і грунт. Одна самка звичайне відкладає до 600, а найбільше — 2000 яєць. Тривалість ембріонального розвитку 3—5 днів. На Україні звичайно дає два покоління на рік. Гусениці багатоїдні: підгризають стебельця сходів і молодих рослинок цукрових буряків, гороху, люцерни, сої, тютюну, капусти, помідорів та багатьох інших польових і городніх культур.

        Метелик у розмаху крил 34—45 мм. Передні крила буро-сірі, інколи блідо- або майже чорно-бурі, з двома темними плямами посередині — меншою круглою і більшою ниркоподібною. На межі основної третини крила є тонка подвійна темна хвиляста лінія з маленькою невиразною клиноподібною плямою посередині. Тулуб такого самого кольору, як і крила. Задні крила самців білі, з темними жилками, у самок бурувато-сірі. Вусики самців до 2/з довжини гребінчасті, у самок щетинкоподібні. Гусениця довжиною до 50 мм, сіра, блискуча, з слабким зеленуватим відтінком, з дрібно-шагреньовою шкірою. Голова рудувата. Потиличний щиток бурий, з світлою смужкою посередині. Лялечка довжиною 16—20 мм, блідо-коричнева, блискуча, з двома шипами на кінці черевця. Яйце дископодібне, ребристе, довжиною 0,48—0,53 мм, спочатку біле, потім бурувате.
        Звичайно розвивається у двох поколіннях. Зимують гусениці останнього віку на глибині 20—25 см. Навесні вони піднімаються у верхній шар грунту і заляльковуються там у земляних комірках. Літ метеликів починається в другій декаді травня. Після додаткового живлення нектаром квіток самки відкладають на сухі рештки рослин, стебельця, корінці бур'янів і культурних рослин чи просто на землю яйця, по 2—5 у кладці. Одна самка відкладає 400—500, зрідка — до 2200 яєць. Через б—12 днів з них вилуплюються гусениці, які в І—II віці тримаються на рослинах, а починаючи з III віку, живуть приховано у верхньому шарі грунту та під грудочками землі. Найбільш небезпечні гусениці першого покоління, які пошкоджують сходи і молоді рослини цукрових буряків, соняшника, кукурудзи (рис. 16), проса та ін. Гусениці другого покоління живляться сходами і молодими рослинами озимої пшениці й жита, а також літніх посадок картоплі та посівів бобових трав. Велике значення в обмеженні чисельності шкідника мають численні комахоїдні птахи, хижаки та паразити, зокрема яйцеїд — трихограма, яку використовують для біологічного методу боротьби з совками.
        Один з найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських культур, її гусениці живляться рослинами понад 50 ботанічних видів. На Україні найбільшої шкоди завдає в Лісостепу і південно-західних областях.

        Метелик у розмаху крил 42—52 мм. Передні крила коричнево-сірі, з жовтувато-білою хвилястою лінією вздовж зовнішнього краю і ниркоподібною плямою за серединою передньої половини крил. Кругла пляма темна. На спині є подвійний бурувато-сірий чубчик. Забарвлення гусениць дуже мінливе — від блідо-зеленого до сірувато-коричневого і майже чорного. Довжина тіла до 42 мм. Голова блідо-жовта або блідо-бура чи зеленувата, з сітчастим рисунком. На спині є темні прямі штрихи. Вздовж боків тіла є світлі смуги. Лялечка червонувато-бура, блискуча, довжиною 19—24 мм. Яйце блідо-зелене, ребристе. Зимують лялечки у грунті. В кінці травня починається літ метеликів. Самки відкладають яйця рядками. В одній кладці буває від кількох десятків до сотні яєць, в середньому одна самка відкладає 1500, а найбільше 2700 яєць. Через 5—10 днів з'являються гусениці, які живляться і розвиваються протягом трьох-чотирьох тижнів.
        Гусениці дуже багатоїдні — пошкоджують капусту, цукрові буряки, соняшник, кукурудзу, горох, тютюн, коноплі та інші культури. Гусениці першого віку живуть групами і скелетують листки, а починаючи з другого віку, розповзаються по рослинах, вигризаючи в листках наскрізні дірки. В головках капусти прогризають звивисті ходи, заповнюючи їх екскрементами, внаслідок чого капуста загниває. В Україні є повсюдно, розвивається в двох поколіннях.

        Метелик у розмаху крил до 45 мм. Передні крила бурувато-сірі, облямовані чорною смугою у вигляді с-подібної плями, задні білуваті, з затемненим зовнішнім краєм. Гусениця довжиною до 35 мм, сірувато-або бурувато-зелена, з темною спиною. Дихальця містяться на жовтій або брудно-жовтій бічній смузі. На спині є чорні навскісні рисочки. Голова брудно-жовта.
        Широкий поліфаг, що пошкоджує різноманітні польові культури — капусту, цукрові буряки, горох, еспарцет, бавовник, рапс та ін. Гусениці обгризають листки, пагони, черешки, бутони та квітки. В Лісостепу зимує у фазі гусениці, звичайно під приземними листками кормових рослин. Живляться навесні, після чого заляльковуються. В Лісостепу дає два покоління. Метелики першого покоління літають в кінці травня — на початку червня, другого — в другій половині серпня.

        Метелик у розмаху крил 40—48 мм. Передні крила рудувато-коричневі з сірим відтінком або темно-бурі з характерною плямою у вигляді грецької літери «гамма». Задні крила жовтувато-сірі, з широкою бурою облямівкою вздовж зовнішнього краю. На спині метелика є пухнасті чубчики.
        Гусениця має лише три пари черевних ніг, чим різко відрізняється від гусениць інших метеликів, що мають їх по п'ять пар. Довжина гусениці до 32 мм. Забарвлення тіла найчастіше зелене або зеленувато-жовте. Голова бурувато-зелена, з бурими цятками. Вздовж спини є вісім не завжди добре помітних світлих поздовжніх смуг, а з обох боків тіла — по одній поздовжній блідо-жовтій смузі. Тіло гусениці в середній частині потовщене, до кінців звужене, вкрите шипиками і волосками. Лялечка темно-коричнева, довжиною 15— 20 мм. Кокон напівпрозорий, овальний, виготовлений з павутиння і вплетених зовні часточок рослин. Яйце каламутно-жовтувате, кулясто-ребристе, 0,5—0,6 мм у діаметрі і 0,4 мм висотою. Зимують гусениці різних віків у верхньому шарі грунту. Навесні вони виходять із місць зимівлі й пошкоджують листки багатьох польових культур — цукрових буряків, конопель, льону, соняшника, бобових, хрестоцвітих та інших. Метелики перед відкладанням яєць живляться нектаром квітів. Одна самка в середньому відкладає до 500 яєць (щонайбільше до 1500), розміщуючи їх поодинці або купками (до 6) на листки переважно кормових рослин. Гусениці живляться листям, бутонами, квітками, зав'язями. Після 16—25 днів живлення вони заляльковуються в коконах на листках рослин.
        На більшій частині території України розвивається в трьох і лише на півночі Полісся — у двох поколіннях.

        Муха довжиною 5—6 мм, груди сірі, зверху з буруватими поздовжніми смужками. Черевце з темною поздовжньою смужкою, з боків червонувате. Голова півкуляста, в профіль майже трикутна, з великими коричневими або червонуватими очима. Стегна і гомілки ніг жовті, лапки червоні. Самки від самців відрізняються більш широким черевцем і лобом.
        Личинка брудно-біла, довжиною 9 мм, безнога і без хітинізованої голови, із затупленим заднім краєм, що має ряд трикутних зубців. Пупарій барильцеподібний, темно-коричневий, довжиною 3,5—5 мм. Яйце біле, з сітчастою поверхнею, довжиною 0,8 мм. У південній смузі Полісся і в Лісостепу виліт мух з лялечок відбувається в квітні. Незабаром самки приступають до відкладання яєць, розміщуючи їх знизу листків цукрових буряків та інших лободових як по одному, так і купками, по 5—6 штук. На один листок відкладає до 20 яєць, а всього самка протягом 1—2 місяців може відкласти їх до 100. Фаза яйця триває 2—4 доби, а за несприятливих умов близько двох тижнів. Личинки, які виходять з яєць, вгризаються в м'якоть листка і роблять у ній ходи (міни). Після двох линянь (через 7—21 день після виходу з яйця) личинки залишають міни і заглиблюються на 2—8 см у грунт, де й заляльковуються у пу-паріях. У середньому через три тижні з пупаріїв виходять мухи нового, літнього, покоління, повний цикл розвитку якого триває 3—5 тижнів, а за прохолодної погоди — понад два місяці. На Україні розвивається 2—4 покоління. Масове розмноження спостерігається в роки з сухою і теплою весною. Крім буряків, личинки мінують листки лободи, шпинату, а також деяких пасльонових бур'янів (блекоти, дурману).В м'якоті листків личинки молодшого віку прокладають спочатку вузькі, а пізніше більш широкі ходи,що мають вигляд плям неправильної форми з відстаючою верхньою шкірочкою,через яку просвічується вміст міни — екскременти і сама личинка. Міни кількох личинок на одному листку часто зливаються, охоплюючи велику частину листкової пластинки. Дуже пошкоджені листки жовтіють, в'януть і всихають, що призводить до значного зниження цукристості коренеплодів і врожаю насіння.
        Близькоспоріднена з даним видом муха бурякова (Pegomyia betae Curt.), яка поширена в Україні скрізь, проте більш численна в Західному Лісостепу. Самки цього виду не відрізняються від самок P. hyosciami, самці мають сірі гомілки й лапки ніг.

        Безкрилі самки довжиною 1,8—2,5 мм. Тіло широкояйцеподібне, з мінливим забарвленням — бурим, чорним або чорно-зеленим з слабким восковим нальотом. Вусики і ноги блідо-жовті, з бурими ділянками. Сокові трубочки довші за пальцеподібний хвостик. Вусики трохи коротші за тіло. Крилаті особини довжиною 1,4—2,2 мм, голова і груди блискучо-чорні, черевце чорно-зелене. Вусики 6-чле-никові, чорні, трохи коротші за довжину тіла. Яйце видовжено-овальне, довжиною близько 0,5 мм, спочатку жовтувато-зелене, пізніше блискучо-чорне. Зимує в фазі яйця на пагонах бруслини, калини та жасмину, що є для цього шкідника основними кормовими рослинами. Яйця відкладає в щілини між листковою брунькою і пагоном. Можлива також перезимівля яєць на багаторічних бур'янах (кульбабі, будяках, борщівнику, подорожнику, осоті рожевому та ін.). В квітні при середньодобових температурах 7—9° з яєць виходять личинки безкрилих самок-засновниць, які розвиваються протягом 12—14 днів. Кожна живородна партеногенетична самка щодня народжує 5— 10 личинок, а протягом життя — 70—80 і навіть до 120 личинок. Після двох-трьох перших поколінь, що розвиваються на основній кормовій рослині (бруслині, калині та ін.), починають з'являтися крилаті самки-розселювачки, які перелітають на посіви цукрових буряків або інших польових культур. Міграція з чагарників на культурні та дикорослі трав'янисті рослини відбувається в травні — на початку червня. Слід відмітити, що з різних бур'янів, листя яких швидко грубішає, попелиці перелітають на буряки та інші культури з більш ніжним листям.
        На плантаціях цукрових буряків попелиця найбільш численна в липні. Верхівки стебел рослин у цей час стають чорними від колоній попелиць, листя зморщується, краї і верхівки його загортаються вниз. Згодом пошкоджене листя прив'ядає і засихає. В серпні кількість колоній і чисельність в них попелиць зменшуються, хоч на молодих центральних листках попелиці живуть до збирання врожаю. В кінці серпня і на початку вересня частина крилатих попелиць мігрує з проміжних трав'янистих рослин на бруслину і калину. Мігруючі самки народжують там безкрилих статеносок та самців. Статеноски через півмісяця відкладають під основою бруньок яйця (від 4 до 7 яєць кожна). Чисельність попелиць зменшують дощі, вітри та різкі похолодання. В теплі й помірно посушливі роки шкідник розмножується в масовій кількості. Спричинювана попелицями шкода полягає в значному зниженні маси (до 25—32 %) та цукристості (до 0,7—1,7 %) коренеплодів буряків, у зниженні врожаю насіння (до 45—72 %) і його схожості. Крім того, цей вид є одним з найбільш поширених переносників збудника мозаїчної хвороби листя цукрових буряків. При середньому заселенні попелицею чисельність рослин, уражених мозаїчною хворобою, збільшується на 12%, при сильному — на 16 %. Крім цукрових буряків, пошкоджує багато інших рослин, зокрема боби кінські, мак, квасолю, вику, моркву, соняшник, картоплю, хміль, коноплі, баклажани, помідори, гречку, тютюн, а також огірки, гарбузи та інші баштанні культури. Всього серед проміжних живителів цієї попелиці налічується понад 200 видів рослин.
        В обмеженні чисельності популяцій попелиці велике значення мають різноманітні хижаки (жукн-сонечка та їхні личинки, личинки золотоочок і мух-дзюрчалок), а також паразити (дрібні їздці — афідіїди та афелінуси). Певне значення в знищенні попелиць мають хижі кліщі — тромбідії. В роки з вологим літом попелиці гинуть від грибної хвороби — ептомофторозу.

        Тіло довжиною близько 3 мм, жовтувате, вкрите білим восковим нальотом, ззаду з білим восковим опушенням у вигляді ниточок завдовжки 1 — 1,5 мм. Зимують личинки старших віків і статевозрілі самки на коренях буряків на глибині 10—40 см, рідше до 60 і навіть до 120 см.
        Весною, при температурі грунту 10°, самки, що перезимували, дають партеногенетичне покоління. Молоді личинки по щілинах грунту і ходах дощових черв'яків проникають до коріння молодих рослин буряків і оселяються на них. У разі відсутності кормових рослин личинки виповзають на поверхню грунту і мігрують або переносяться на великі відстані вітром, водою, ґрунтообробним знаряддям тощо. Найбільш активно розселюється шкідник під час сухої жаркої погоди. Розвиток першого покоління залежно від температури грунту триває від 9 до 60 днів. Плодючість живородних партеногенетичних самок становить від 28 до 132 личинок. В кінці травня— червні спостерігається швидке наростання чисельності попелиць і їх дальше розселення. На одному коренеплоді буряків може бути від З до 6 тисяч попелиць. Розвивається також на бур'янах з родини лободових.
        Протягом вегетаційного періоду розвивається 9—14 поколінь. Тривалість життя першого покоління при температурі 15—25 ° від 11 до 19 днів. Один з найбільш небезпечних шкідників цукрових буряків.

        Тіло жовтувато-зелене, часто з буро-чорними плямами, вкрите сріблястими лусочками; довжина тіла самців 4,2—5, самок 3,8—4,3 мм. Вусики жовтувато-червоні або коричневі; другий .їх членик до вершини часто затемнений, у самців потовщений. Стегна ніг коричневі. Яйце біле або жовтувате. Тіло личинки жовтувато-біле, у молодших віків темно-зелене. Сисний шкідник цукрових буряків, гірчиці, ярої пшениці, еспарцету, гороху, соняшника, льону, конопель, люцерни та багатьох інших рослин. За біологічними особливостями і будовою близький до сліпняка звичайного бурякового і є його видом-супутником.

        Тіло довжиною 3,5—5 мм, жовтувато-буре, з чорно-бурим і блідо-зеленим рисунком, слабко блискуче, з сріблясто-білими лусками. Передньо-спинка по боках з великими бурувато-чорними плямами. Вусики від коричневого до чорно-коричневого кольору. Щиток між основами крил темний, з жовтою вершиною. Яйце жовтувате або біле, матове, з часом стає оранжево-жовтим, довжиною до 0,95 і в поперечнику — 0,25 мм. В середній частині воно трохи вигнуте, передній кінець плоско-усічений, задній трохи звужений і заокруглений. Личинки менші за розміром, зелені, з червоними очима, без крил або з їхніми зачатками, з двома чорними крапками на щитку і круглою чорною плямою з спинного боку та посередині черевця. Довжина личинок першого віку — 0,9 мм, другого—1,7, третього — 2, четвертого — 2,5 і п'ятого — 3,3 мм.
        Зимують яйця в тканинах стебел і листків різних рослин. Восени самки відкладають яйця звичайно в стебла люцерни, полину, лободи та ін. Самки весняного покоління відкладають яйця в найрізноманітніші рослини. На посівах цукрових буряків, зокрема, самки відкладають яйця в черешки або жилки листків. Спочатку самка наколює хоботком шкірку рослини, а потім занурює яйцеклад у зроблений отвір і відкладає в нього яйця так, що вони повністю занурені в рослинних тканинах. Зовні лише ледве помітно яйцеву пробочну у вигляді сірої бородавки. Яйця у кладці розміщені в один ряд або купкою по 6—8 штук. Плодючість самок від 25 до 300 яєць. Ембріональний розвиток триває від 5 до 16 днів. Вихід личинок з яєць, що перезимували, спостерігається в квітні. Личинка розвивається близько 30 днів і за цей час линяє п'ять разів. Протягом року буває 2—3 покоління. На посіви цукрових буряків клопи перелітають в кінці травня — на початку червня. Масовий літ спостерігається звичайно в першій половині червня. Найбільше пошкоджуються пізні посіви й пересіви буряків, особливо у посушливі роки. Висисаючи соки з молодих листків цукрових буряків, клопи спричинюють їх знебарвлення, побуріння, закручування і засихання.
        В кінці липня у личинок з'являються крила і з посівів цукрових буряків вони перелітають на інші, більш соковиті рослини — люцерну, висадки буряків та ін., де незабаром самки відкладають зимуючі яйця. Клопи є також перенощиками збудників вірусних та інших хвороб рослин. Пошкоджує цукрові буряки, квасолю, вику, рапс, огірки, гарбузи, моркву та ін. Особливо небезпечні пошкодження сходів під час сухої і жаркої погоди.

        Метелик довжиною 6—7 мм, в розмаху крил 9—14 мм. Передні крила коричнювато-бурі або жовтувато-сірі, з вохряно-жовтим рисунком і темними очкуватими плямами. Задні крила блідо-сірі, з довгою бахромою із зовнішнього краю. Самки більші за самців, з світлішим черевцем.
        Молоді гусениці блідо-сірі, з бурою головою, а старші зеленувато-рожеві, з коричневою головою і плямами на потиличному щитку і кінці тіла; довжина тіла гусениць останнього віку 9—11 мм. Лялечка блідо-бура, довжиною 5,5—6,5 мм, міститься всередині вкритих грудочками землі павутинних коконів довжиною 7—8 мм. Яйце видовженоокругле, перламутрово-біле, довжиною 0,5 мм. Зимують гусениці різних віків серед рослинних решток та на поверхні грунту, а також лялечки, які містяться в коконах у верхньому шарі ґрунту. Перші метелики вилітають в період з'явлення сходів цукрових буряків. Яйця відкладають по одному або по кілька на нижній бік листків, на шийку коренів, рослинні рештки та грудки землі. Одна самка відкладає до 200 яєць. Через 4—7 днів з них виходять гусениці, які протягом 20—30 днів живляться, а потім прядуть у міжряддях на глибині 2— 5 см павутинні кокони, де перетворюються на лялечок. Через півтора-два тижні з лялечок вилітають метелики. Гусениці пошкоджують цукрові буряки від часу з'явлення сходів до збирання врожаю. Протягом вегетаційного періоду дає 4—5 поколінь.
        На молодих рослинах гусениці обплітають павутинням центральні листочки і виїдають дрібні наскрізні отвори вздовж серединної жилки листка і борозенки на його черешках. На розвинутих рослинах вони живуть під загорнутим краєм листків та в мінах всередині черешків або вигризають звивисті ходи довжиною до 5 см на коренеплодах та всередині їх. Гусениці двох перших поколінь дуже пошкоджують бурякові висадки та насінники безвисадкової культури буряка, що призводить до викривлення і всихання квіточкових стебел. Гусениці можуть пошкоджувати також коренеплоди в кагатах. Велике значення в знищенні гусениць і лялечок молі мають численні паразитичні (браконіди) та хижі (мурашки) комахи і павуки.