|
 |
Облік шкідників і хвороб на кукурудзі на зерно
|
|
Шкідники і фази їх розвиткуТD>
|
Фаза розвитку рослини або період
обліку і обробкиТD>
|
Економічний поріг
шкідливостіТD> |
| Дротяники і несправжні дротяникиТD>
| Перед сівбою ТD>
| 5-8 особин/м2ТD> |
| Довгоносики південний сірий та буряковий чорний,
піщаний мідляк - жукиТD>
| СходиТD>
| 2 особини/м2ТD> |
| Озима та інші підгризаючі совки - гусениціТD>
| Сходи - 3-4 справжніх листки ТD>
| 3-6 особин/м2ТD> |
| Стебловий кукурудзяний метеликТD>
| 6-8 листків ТD>
| 17-18 % рослин із кладками яєцьТD> |
| Після викидання волотей ТD>
| 1-2 гусениці на рослину при 10 %-ному
заселенніТD> |
| Лучний метелик - гусениціТD>
| Сходи - 5-6 листків ТD>
| 10 особин/м2ТD> |
| Шведська муха (личинки)ТD>
| 2-3 листки ТD>
| 1-2 особини на рослину при 15-18 %-ній
заселеності рослинТD> |
Його гусениці пошкоджують кукурудзу, коноплі, просо, соняшник, інші культурні і дикорослі товстостеблові рослини.
Різні фази розвитку стеблового метелика обліковують з метою розробки прогнозів його поширення та чисельності, визначення способів і доцільності проведення захисних, заходів та встановлення шкодочинності.
Весною на полях, де восени, були виявлені зимуючі гусениці шкідника, у 20 місцях збирають з облікових ділянок 1 х 1 м не менше 100 решток стебел і качанів кукурудзи чи інших пошкоджуваних рослин, їх розтинають вздовж ножем і підраховують живі та загиблі гусениці й встановлюють фактичну чисельність живих гусениць із розрахунку на 1 м2.
Динаміку льоту метеликів і стан зрілості визначають так само, як і озимої совки. При виявленні самок із зрілими яйцями обліковують їх відкладення на рослинах. Для цього в 20 місцях поля оглядають по 5 рослин. Так встановлюють процент заселення рослин яйцекладками та їх чисельність, що е основою для розрахунків норми випуску трихограми.
Чисельність
гусениць і ступінь пошкодження ними рослин визначають оглядом 100 рослин у 20
місцях поля і підрахунком отворів з викидами червоточин в стеблах і качанах.
Пошкоджені стебла й качани розтинають ножем вздовж і підраховують гусениці. При
виявленні 10 % рослин кукурудзи, заселених гусеницями з середньою чисельністю
1-2 на рослину; посів обробляють інсектицидами.
Велика група шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, сходи, корені та бульби різних культур у грунті. Це личинки жуків коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae). На орних землях України зустрічається близько 40 видів коваликів, 12 - чорнишів та 7 видів пилкоїдів, серед яких особливо шкодочинні та поширені личинки 10 видів коваликів (дротяники), їх чисельність визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість дротяників і несправжніх дротяників по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м2 (12 ям 50х50 см становить 3м2).
Крім обліку чисельності, встановлюють також пошкодженість висіяного насіння та сходів ярих культур (особливо кукурудзи, соняшнику, буряків) у період повних сходів, а на культурах, що висаджують розсадою (овочеві, тютюн) після приживлення. Для цього на просапних культурах у 20 місцях поля відкопують по 5 сходів і оглядом визначають кількість пошкоджених й загиблих сходів та насіння. На рядкових посівах (зернові колосові) викопують сходи на півметрових відрізках рядка у 10-15 місцях поля.
На листках, волотях, а найчастіше на стеблах і качанах утворюються здуття різної форми та розміру. При достиганні зерна вміст здуттів перетворюється в масу чорно-оливкових спор, що покриті сіруватою блискучою оболонкою, Обліковують сажку перед викиданням,волотей і у восковій стиглості зерна.
При цьому оглядають 25 рослин у 3 місцях по діагоналі поля площею не більше 100 га. Більші площі розбивають на дві частини на кожній з яких визначають середню ураженість рослин.
Волоті частково або повністю перетворюються в Чорну летучу масу, а качани у чорну суху конусоподібну грудку, що складається з спор і решток провідних пучків. Грудка спочатку покрита вкороченими обгортками, які до настання молочної стиглості розкриваються. Уражені рослини відстають у рості, надмірно кущаться, схильні до фасціації та інших потворностей.
Обліковують хворобу у восковій стиглості зерна так само, як і пухирчасту сажку.
Розрізняють такі форми: фузаріозна (Fusariuip moniliforme Sheld, E. culmorum Sacc F. graminearum Schuabe). На нижніх двох-трьох вузлах і міжвузлях бурі або соломистого кольору місцями з червоно-білим або біло-рожевим нальотом гриба, стебло іноді порожнисте, паренхіма, серцевини зруйнована.
Вугільна гниль, (Sclerotium bataticola Taub.) призводить до побуріння або знебарвлення нижньої частини стебла і кореня. Під епідермісом склероції у вигляді, чорних крапок. Паренхіма серцевини зруйнована, крім судинних пучків, густо покритих склероціями. Стебло сухе, легко ламається.
Гельмінтоспоріозна (Неїminthosporium turcicum, Pass. H. leucostylum Drechsl.). На підземному і надземному міжвузлях плями зеленуватого або темного кольору з облямівкою, нерідко штрихуватимй смугами. Паренхіма серцевини майже не зруйнована.
Нігроспоріозна (Nigrospora oryzae Fetch). Стебло розм'якшене, паренхіма частково зруйнована, поверхня стебла має брудно-сірий або синюватий відтінок. Під епідермісом, що легко відділяється, від лубу видно спори у вигляді сажкового нальоту.
Обліковують гнилі у восковій стиглості зерна. Кількість рослин у пробах і метод обліку такі самі, як і для пухирчастої та летучої сажки.
Для попереднього визначення стійкості проти кореневих гнилей у фазі 3-4 листки викопують і визначають процент і ступінь ураження проростків за такою шкалою: слабке ураження - побуріння зародкових корінців і частини мезокотиля; середнє - побуріння охоплює корінці, весь мезокотиль і перший підземний вузол, але вторинні корінці розвиваються; сильне - зародкові корінці відмирають, побуріння охоплює мезокотиль і перший вузол, поширюється вище, проростки гинуть до виходу на поверхню або зразу ж після їх з'явлення.
Стійкість рослин проти кореневих гнилей встановлюють за шкалою: високостійкі - до 5-%, уражених рослин: стійкі - до 10; посередньостійкі - 11-25: середньосприйнятливі 26-50; сприйнятливі - понад 50% уражених рослин.