Темно-бурий матовий жук довжиною 7—9 мм, з світлішими, ніж у інших видів, вусиками і ногами. Тіло дуже опукле, передньоспинка широка, ширша за довжину, опукла, з спрямованими прямо назад бічними кутами. Надкрила рівномірно вкриті волосками, посередині трохи розширені.
        Личинка довжиною до 25 мм, бурувато-жовта, блискуча, з одним вістрям на кінці черевця. Дихальця широкоовальні. Яйце довжиною 0,5 мм, кулястоовальне, біле, гладеньке.
        Жуки літають з кінця квітня до кінця червня. Під час відкладання яєць (у травні — червні) вони збираються на культурах з більш вологим і прохолодним приземним ярусом, зокрема на посівах злаків та багаторічних бобових трав. Удень вони ховаються під грудками землі і рослинними рештками. Яйця відкладають купками на прикореневі частини рослин. Залежно від вологості й температури навколишнього середовища фаза яйця триває від 12 днів до 1,5 місяця. Влітку личинки живуть у верхньому шарі грунту, переміщуючись вище або нижче залежно від вологості різних його ярусів, а восени заглиблюються до 1 м і на цій глибині зимують. Протягом вегетаційного періоду дротяники підгризають коріння різноманітних польових культур. Розвиток їх триває більше чотирьох років. Наприкінці четвертого року в липні — серпні личинки заляльковуються. Тривалість фази лялечки — 1,5—2 тижні. Жуки, що в липні — серпні виходять з лялечок, зимують у грунті.
        Цикл розвитку 5-річний. Віддає перевагу багатим на гумус, лучним і торфовим грунтам.

        Тіло темно- або блідо-буре в сірому опушенні, довжиною 6—8,5 мм. Передньоспинка трохи темніша за надкрила. її довжина і найбільша ширина майже однакові. Краї передньоспинки, вусики і ноги бурувато-жовті.
        Яйце широкоовальне, 0,5 мм довжиною, біле і гладеньке. Личинка від жовтого до темно-жовтого кольору, довжиною до 18 і шириною до 1,4 мм. Останній сегмент тіла майже вдвічі довший за ширину, правильної конічної форми, закінчується маленьким шипиком.
        Розвиток личинки триває протягом чотирьох років. Заляльковується в липні — серпні четвертого року. У квітні — травні п'ятого року на поверхню грунту виходять жуки, які літають до кінця липня. Яйця відкладають у травні — червні. Личинки тримаються дещо глибше, ніж у коваликів інших видів, переважно в шарі грунту з вологістю не менше 50 %. Шкоди завдають личинки всіх віків, особливо старших. Один з небезпечних масових ґрунтових шкідників багатьох польових культур.

        Тіло чорне, з металево-зеленим, металево-синім або бронзовим блиском, неопушене, довжиною 12—15 мм. Ноги рудо-червоні або чорні. Вусики, починаючи з четвертого членика, пилчасті. Довжина передньоспинки трохи більша за ширину.
        Личинка довжиною до 25 і шириною до 3,3 мм, звичайно блідо-жовта, верхній бік голови сплющений. На останньому сегменті зверху є поперечно-овальна, дуже- заглиблена площадка, на бічних кілеподібних краях слабо-помітні горбочки. На кінці останнього сегмента черевця є два коротких товстих відростки із загостреними виступами, що спрямовані вершинами всередину; між кінцевими відростками є відкрита широка вирізка, яка звичайно вдвічі ширша за довжину.
        У нечорноземній зоні на орних землях за чисельністю популяцій на одному з перших місць серед усіх інших видів коваликів. Віддає перевагу піщаним та супіщаним вологим грунтам; у масовій кількості розмножується на заплавних ділянках. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять у червні. Підгризають висіяне насіння і сходи багатьох рослин, але особливо небезпечні для кукурудзи, картоплі, різних коренеплодів і овочевих культур. У серпні — вересні четвертого року заляльковується.

        Широкий, чорний, з бронзовим блиском жук довжиною 10—16 мм. Верх тіла з сірим опушенням. Ноги темно-бурі. Задні кути передпьоспинки з чіткими кілями. Вусики, починаючи з четвертого членика, сла-бопилчасті. Ширина передньоспинки більша за довжину, не вужча або ледь вужча за надкрила в найширшій їх частині.
        Личинка довжиною до 25, шириною 3,3 мм, коричнево-жовта, з роздвоєним заднім кінцем черевця. Площадка зверху останнього сегмента вдавлена і дуже хітинізована, грубо зморшкувата, з різко піднятими бічними краями, які мають по три великих горбочки. Відростки на кінці останнього сегмента короткі й товсті, з двома загостреними виступами. Виїмка між відростками останнього сегмента інколи розширена, на кінці звужена.
        З'являються жуки рано весною, літають до кінця травня. Ведуть денний спосіб життя. Яйця відкладають у червні. Одна самка може відкласти до 180 яєць. Тривалість одного покоління 4—5 років. У червні — серпні четвертого року личинки заляльковуються на глибині 10—15 см. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Зимують личинки різного віку і жуки. На відміну від личинок ковалика блискучого личинки цього виду віддають перевагу важким за механічним складом грунтам. Більш шкідливі личинки старших віків. Жуки можуть незначно пошкоджувати висадки цукрових буряків, об'їдаючи квітки. Личинки всеїдні — пошкоджують висіяне насіння, підземні стебла, коренеплоди та бульби багатьох польових культур. Повсюдно дуже шкідливі. В степовій зоні більш шкідливий на зрошуваних землях.
        На Україні є повсюдно. Велике значення в обмеженні чисельності личинок ковалика мають граки, а також хижі туруни.

        Жук червоно-бурий, вкритий жовтими волосками; довжина тіла 12—16 мм. Надкрила з глибокими поцяткованими борозенками.
        Личинка останнього віку довжиною до 40 і шириною до 3,5 мм. Довжина останнього сегмента майже вдвічі більша за ширину, до вершини він поступово звужується; площадка зверху помірно увігнута, з піднятими бічними краями, зморшкувата, вкрита окремими великими цятками і дрібними горбиками. Вершина останнього сегмента з трьома добре розвинутими зубцями — прямокутними бічними і коротким гострокутним середнім.
        На Україні найбільш численний у середній і південній смузі степової зони, а також у рівнинній частині Криму. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять в липні — серпні.
        Заляльковуються вони у вересні на четвертий рік життя, інколи в травні — червні після додаткової зимівлі. Личинки багатоїдні. Найбільш небезпечні на третій-четвертий роки життя, коли можуть значно пошкоджувати висіяне насіння, підземні частини стебел, корене- та бульбоплоди. Один з першорядних ґрунтових шкідників кукурудзи, городніх коренебульбоплодів та бавовнику.

        Чорний блискучий жук, вкритий сірими волосками, лише надкрила інколи жовто-бурі; довжина тіла 10—14 мм. Вусики з пилчасторозширеними члениками, починаючи з третього. Задній край передньогрудей біля задніх кутів без виїмок.
        Личинка циліндрична, жовтувато-коричнева, довжиною до 27 і шириною до 3 мм. Тіло сплощене, з трьома парами коротких грудних ніг. Площадка зверху останнього сегмента майже квадратна, з округленими боками, дрібно поцяткована, поперечно зморшкувата. Бічні відростки на кінці черевця товсті й короткі, коротші за половину довжини площадки, в 2,5 раза довші за свою ширину. Виїмка між відростками останнього сегмента велика, трохи довша за 1/3 площадки.
        На Україні по долинах річок проникає до південного Степу. Жуки виходять з лялечок у травні, тобто дещо пізніше за темного та інших коваликів. Веде денний спосіб життя і тримається відкрито на рослинах. У червні — липні самка відкладає в міжряддя купками до 60 яєць, по кілька десятків у кладці. Фаза яйця триває до 25 днів. Тривалість повного циклу розвитку не менше чотирьох років. Зимують личинки останнього віку, які в кінці квітня перетворюються на лялечок. Фаза лялечки триває 2—3 тижні. Поширений як на орних землях, так і під пологом лісу. Багатоїдний вид, пошкоджує підземні частини рослин ряду польових культур, зокрем-а овочевих, корене-та бульбоплодів.

        Бронзово-зелений, з фіолетовим блиском жук, вкритий довгими сірими волосками. Тіло довжиною 9—12,5 мм, плескате, спереду дещо розширене, надкрила до вершини звужуються. Голова густо пунктирована. Вусики самців, починаючи з четвертого членика, пилкоподібні.
        Личинка довгаста, плеската, широка, темно-жовта або червонувато-жовта, блискуча, довжиною близько 20, шириною 3 мм. Площадка на останньому сегменті черевця плоска, з округлими кутами, тонкими поперечними зморшками.
        На Україні в масовій чисельності може спостерігатися в Карпатах, Закарпатті та західному Лісостепу, поодиноко трапляється на Лівобережжі, зокрема в Чернігівській області.
        Личинки, які закінчили розвиток, у серпні — на початку вересня заляльковуються у грунті в комірках на глибині 40—60 см. З лялечок незабаром виходять жуки, які залишаються зимувати у грунті. Крім них, у грунті можуть зимувати личинки різного віку попередніх поколінь. Вихід перших жуків з грунту починається на початку травня, а масовий літ і парування відбуваються у другій декаді цього місяця. В кінці травня — на початку червня спостерігається масове відкладання яєць, з яких наприкінці липня починають виходити личинки нового покоління; розвиток їх триває чотири роки.
        Ковалик опушений заселяє поля і луки. В західному Лісостепу шкідник трапляється окремими вогнищами з чисельністю до 5—6 особин на 1 м². Личинки пошкоджують висіяне насіння різних польових культур, корене- й бульбоплоди.

        Жук довжиною 7,5-9 мм, з опуклим чорним матовим тілом. Надкрила зрослися і їх бічні краї загнуті на черевний бік, задні крила відсутні, тому жуки не літають. Надкрила такої самої ширини, як і Передньоспинка, з тонкими поздовжніми борозенками і поцяткованими полями між ними. Личинка довжиною до 20 мм, блідо-жовта, з коричневими головою і трьома першими сегментами. Останній сегмент тупо загострений, з чотирма невеликими шипиками на кінці. Лялечка довжиною 7-10 мм, на кінці черевця з вилкою, що має довгі зближені вістря. Яйця овальні, з гостро заокругленими кінцями, довжиною 1,05 мм і в поперечнику 0,65 мм.
        Зимують жуки і личинки. Яйця відкладають у-квітні в поверхневий шар грунту на добре прогрітих сонцем ділянках з пухким грунтом і негустим різнотрав'ям. Фаза яйця триває 9-15 днів. Личинки розвиваються протягом року, тобто цикл розвитку дворічний. Личинки другого року після перезимівлі заляльковуються в ґрунтових комірках наприкінці травня - на початку червня. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Жуки нового покоління з'являються на початку липня і незабаром починають відкладати яйця, що триває до кінця літа. Вдень вони ведуть прихований спосіб життя - під рештками рослин, грудочками землі тощо. Лише в присмерку вони повзають на поверхні грунту і живляться.
        Найбільш шкідливі личинки другого року, які виїдають висіяне насіння і підгризають підземні частини соняшника, кукурудзи, цукрових буряків та багатьох інших польових культур. На Україні є майже повсюдно.

        Жук довжиною 20-27 мм з видовжено-овальним чорним тілом. Бічна облямівка передньоспинки по боках передньогрудей тонка і перед основою не потовщена. Передньоспинка вкрита дрібними горбочками. Надкрила зрослися, на кінці їх у самців є коротке вістря, у самок воно майже не розвинуте. За особливостями будови личинок, способом життя і шкідливістю дуже нагадує мідляка степового.
        Личинки і в меншій мірі жуки багатоїдні пошкоджують різноманітні технічні (зокрема, цукрові буряки), овочеві та баштанні культури.

        Метелик у розмаху крил 24-32 мм, з добре виявленим статевим диморфізмом. Крила самок від блідо-жовтого до блідо-коричневого кольору, з буруватими тонкими кутастими лініями посередині і темнішими краями. Задні крила жовтувато-сірі, з світлішою серединною перев'яззю. Самець з більш струнким тілом, крила його темніші, з жовтими плямами, перев'язями та бахромою.
        Гусениця жовтувато-сіра, часто з рожевим відтінком, середньоспинна смуга темна. Голова, потиличний і анальний щитки бурі. Сегменти тіла з щетинконосними бородавками. Лялечка довжиною близько 20 мм, блідо-коричнева або буро-жовта, з видовженим заднім кінцем. Яйця плоскі, відкладаються купками, що нагадують краплі стеарину.
        Гусениці багатоїдні, пошкоджують рослини понад 150 видів. Великої шкоди завдають кукурудзі, просу, коноплям, хмелю, бавовнику, сої, люпину та іншим польовим культурам. На Україні розвивається звичайно одне покоління, лише в Степу буває неповне друге.
        Зимують гусениці в стерні та рештках стебел кукурудзи чи інших рослин. В середині травня вони заляльковуються, прогризаючи перед цим круглі вилітні отвори. Через 10-25 днів з лялечок виходять метелики, які літають з кінця травня до початку липня. В цей час самки відкладають яйця, розміщуючи їх з нижнього боку листків кукурудзи та інших кормових рослин; одна самка відкладає від 250 до 1250 яєць. Період масового відкладання яєць збігається з часом викидання волотей у кукурудзи. Залежно від температури повітря через 3-14 днів з яєць виходять гусениці, які швидко вгризаються в пазуху верхніх листків, під обгортки початків кукурудзи та ін. Починаючи з третього віку, гусениці проникають всередину стебел, ніжок початків та волотей, а також у початки, де виїдають серед рядків зерен довгі звивисті ходи й камери. В пошкоджених місцях скупчується рудувата червоточина. Підгризені волоті часто ламаються. Найбільш небезпечні пошкодження стебел під печатками і самих початків.