Облік шкідників

        Зерновим колосовим культурам шкодять: клоп-шкідлива черепашка (Eurigaster integriceps Put.) маврська (Е. maurus.L.) і австрійська (Е. austriacus Schrk.) черепашки. Іноді на поливних землях зернові може пошкоджувати вологолюбна черепашка (Е. testudinarius Leoffr.). Австрійська черепашка переважає в Лісостепу і на Поліссі, інші види - у Степу. Поширені також елія носата (A. rostrata Boh.) і елія гостроголова (A. acuminata L.). Характерною ознакою цих клопів є добре розвинута витягнута вперед трикутна голова. Зерновим культурам іноді шкодить гостроплечий щитник (Сагросоris fuscispinus Boh.).
        Система спостережень за хлібними клопами передбачає кілька обстежень посівів та місць зимівлі шкідників (галявин лісів, лісосмуг тощо). Так, можливу чисельність шкідників на другий рік і їх перезимівлю встановлюють обстеженням лісосмуг, інших місць зимівлі восени (кінець жовтня) і навесні (кінець березня - початок квітня). Для визначення динаміки заселення озимої пшениці та інших зернових клопами, що перезимували, навесні у період відновлення вегетації і на початку виходу в трубку обстежують посіви. Інтенсивність пошкодження і необхідність захисних заходів проти личинок клопів встановлюють обстеженням на початку цвітіння у фазі формування зернівки і на початку молочної стиглості пшениці.
        Місця зимівлі обстежують за методом облікових ділянок 50x50 см з розрахунку одна ділянка на 1 га лісу або по 20 ділянок на квартал. Розміщують ділянки в лісі у шаховому порядку на однаковій віддалі. В глибині лісу проби відбирають до тих пір, поки зустрічаються клопи. В лісосмугах відбирають одну ділянку на 0,5 га, але не менше 8 на досліджувану смугу, розміщуючи їх зигзагом: перша у лівому крайньому ряду, друга - в середньому, третя - в правому крайньому, четверта - посередині і т. д.
        У кожній пробі старанно перебирають або пересіюють підстилку через сито, вибирають окремо живих і загиблих клопів, встановлюючи процентну кількість перезимованих. В разі необхідності визначають видовий склад зібраних клопів, статеве співвідношення тощо.
        Посіви озимої пшениці та інших колосових зернових обстежують у фазі весняного кущіння з метою встановлення динаміки заселення їх шкідниками і необхідності хімічних обробок. На ділянках 50х50 см (0,25 м2), розміщених у шаховому порядку рівномірно на всьому полі, провадять обліки за допомогою рамки, яку накладають на рослини випадково. Всі стебла всередині рамки струшують на землю і підраховують кількість клопів. При цьому оглядають грудочки рослинні рештки тощо, куди черепашка ховається в похмуру, прохолодну погоду. На 100 га площі беруть 16 проб, при більших розмірах полів на кожних 50 га обстежують ще 4 ділянки. В результаті встановлюють середню чисельність шкідників на 1 м2 посіву.
        За таким же методом провадять й інші обліки. Для встановлення кількості відкладених яєць і ураження їх теленомінами уважно оглядають листки і стебла злаків. Личинок розподіляють за віком і підраховують віковий склад популяції у процентах (за 100 % беруть всіх зібраних комах). Ураженість яєць теленомінами також визначають у процентах до всіх знайдених яєць, їх розподіляють за групами: личинки уже вийшли (прозорі шкаралупки), свіжо відкладені, "з якорем", уражені теленомусами.
        У фазах формування зернівки і початку молочної стиглості обліковують за вищеописаним способом. При небезпечній чисельності шкідників визначають доцільність обробок.
        Для обчислення пошкодження стебел і білоколосиці пшениці під час повного виколошування обліковують пошкоджене колосся, що добре помітне на фоні зелених здорових рослин. Для цього на 12 облікових ділянках розміром 0,25 м2 вираховують загальну кількість колосся та кількість солом'яно-жовтих, пустоколосих. Результати записують у процентах на 1 м2.
        Для визначення пошкодження зерна на певному полі відбирають пробний сніп перед обмолочуванням валків. Якщо потрібно знати пошкодження зерна на різних ділянках поля, то снопи відбирають прямо в полі перед збиранням чи скошуванням. Сніп беруть так: стебла захвачують жменями близько до основи, щоб захопити і підгін. З нього після обмолочування відбирають середню пробу очищеного зерна і зважують три наважки по 10 г. Зерно кожної наважки переглядають, відбирають пошкоджене, зважують і вираховують процент, приймаючи за 100 масу зерна в пробі.
        Посіви обробляють при чисельності 1-2 дорослих клопа, або 10 личинок на 1 м2. У фазі молочної стиглості посіви, з яких планується одержати кондиційне зерно твердих, сильних або цінних пшениць, обробляють при чисельності дві і більше личинок на 1 м2, а всі інші посіви - 4 і більше на 1 м2.

        Найбільш численні й шкодочинні трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), злаковий (Anaphothrips obscurus Mull), хлібний (Limothrips cerealium Hal.), житній (L. denticornis Hal.) та деякі інші. Часто всі трипси, що пошкоджують озиму пшеницю та інші злаки, відносять до пшеничного трипса. Майже щороку вони призводять до зниження маси 1000 зернин на 10-30 %. Якщо на початку фази колосіння на один колос припадає 20-30 трипсів та його німф, втрати врожаю досягають понад 14'%, істотно знижуються технологічні якості й схожість зерна. Розміри трипсів дуже малі, до того ж вони весь час перебувають під лусочками колосків або під піхвою листка, в середині стебел.Все це пов'язано з певними труднощами при їх виявленні та обліку.
        Максимальна чисельність шкідників на посівах озимої пшениці спостерігається на початку її колосіння. У цей час обліковують дорослих комах. Для цього з усіх полів через 50 кроків відбирають 20 проб, кожна з яких складається з 5 неповністю виколошених колосків. Пробу кладуть у мішечок з тканини або паперу, який щільно закривають і відправляють до лабораторії, де. підраховують загальну кількість трипсів та їх середню чисельність. Якщо вона дорівнює 14-17 особин на колос, посіви обробляють інсектицидами. В першу чергу перевіряють посіви для виявлення трипсів на насіннєвих ділянках, а також у вогнищах високої чисельності цих шкідників (при сівбі пшениці по пшениці або недотриманні строків сівби). Найбільше комах зосереджується на крайових смугах посівів шириною 15-20 м.
        Чисельність личинок трипсів на колоссі обліковують у кінці наливання-на початку молочної стиглості зернівки. Методика обліку така сама як при підрахунку дорослих комах, але в зв'язку з більш рівномірним розселенням шкідників у цій фазі кількість пробних колосків можна скоротити до 50, тобто відібрати лише 10 проб.

        Злаковим культурам значних збитків завдають хлібна жужелиця мала (Zabrus tenebrioides Goeze.) і хлібна жужелиця велика (Z. spinipes Fabr.). Шкодять личинки й жуки, але найбільше - личинки восени, особливо за теплої погоди. З метою визначення чисельності хлібної жужелиці та необхідності хімічних обробок посіви зернових злакових культур обстежують декілька разів. Перший - перед сівбою озимих. Обстежують усі поля, відведені під озимі зернові та ділянки, що до них прилягають. Чисельність шкідників (личинок й імаго) обліковують за методом розкопок грунту на обліковій ділянці, площею 0,25 м2 і глибиною 30 см. Якщо першим обліком виявлено яйця й личинок, що тільки відродилися, розмір ділянок можна зменшити до 0,1 м2, а глибину -до 20 см. Проби відбирають у шаховому порядку (16 на 100 га). За умов достатнього зволоження обстежують з першої декади серпня, а в посуху - пізніше. Після випадання дощів перед сівбою вираховують потенціальне можливу чисельність шкідників на 1 м2 поля.
        Другий раз обстежують поля після появи сходів. Визначають стан розвитку дорослих жуків (закінчилося чи продовжується відкладання ними яєць) і личинок. Візуально оглядають всі сходи, але розкопки грунту роблять на тих полях, де були помітні пошкодження сходів. Схема обліків і розрахунки чисельності шкідника такі самі, як і при першому обстеженні.
        Сходи інсектицидами обробляють під час активного живлення личинок. Закінчення живлення личинок встановлюють по добре помітній світлій, перетяжці, що утворюється між передньоспинкою і головною капсулою.
        Навесні, зразу ж після відновлення вегетації, обстежують всі поля, заселені з осені хлібною жужелицею. Схема обліків і підрахунків така сама, як і осінніх обстежень. Навесні посіви обробляють тоді, коли встановлено, що личинки знаходяться у другому віці. Колір личинок, які не закінчили живлення в осінньо-зимовий період, зеленкувато-сірий, а тих, що завершили, кремово-білий.
        У період молочної - на початку воскової стиглості озимих візуально обстежують крайові смуги полів на виявлення дорослих жуків. В першу чергу оглядають заселені жужелицями ділянки й поля.

        Це збірна назва кількох видів жуків-кузьок з родини пластинчастовусих. Найбільше поширення і шкодочинність мають хлібний жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst) і красун, або хрущ польовий (A. segetum Hrbst.), які завдають значних збитків, виїдаючи зерна в період молочної стиглості. В роки з підвищеною чисельністю жуків, що в зв'язку з дворічним циклом розвитку багатьох видів чергуються, необхідний ретельний нагляд, а іноді й проведення захисних заходів.
        Система спостережень за хлібними жуками, як і за хлібними жужелицями, включає осіннє та весняне обстеження всіх полів (крім багаторічних трав) та періодичні обліки динаміки заляльковування личинок і виходу дорослих жуків на колосся.
        У вересні - жовтні після випадання дощів провадять розкопки грунту. Особливу увагу звертають на узбіччя полів, що межують з просапними культурами і парами. На полі до 100 га копають ями 25 м2 і глибиною 30 см, половину ям рівномірно розміщують по краю поля, а половину - до діагоналі поля. Це обстеження можна виконувати сумісно з виявленням чисельності хлібної жужелиці. Навесні, коли температура грунту на глибині 15 см досягне 10-12 С, обстежують поля, де восени було виявлено підвищену чисельність личинок. Схема розміщення і розмір проб такі самі, як і при осінньому обстеженні.
        Влітку на заселених шкідниками полях роблять кілька пробних розкопок з метою виявлення перших лялечок і встановлення строків виходу жуків. З появою жуків на колоссі їх обліковують на пробних ділянках 50x50 см. На полі до 100 га закладають 16 ділянок по Z-подібній лінії: 4 в крайовій смузі, 8 - по діагоналі і 4 в протилежній крайовій смузі. На полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково закладають 4 ділянки. Якщо середня чисельність жуків перевищує 4-5 особини/м2, то поле обробляють хлорофосом або метафосом.

        На всій території України пошкоджує зернові - п'явиця злакова (Oulema tristis Herbst.). Дорослі жуки з'являються в кінці квітня - на початку травня, коли середньодобова температура досягає 9-10 °С. Вони оселюються на крайових смугах полів шириною 25-30 м і прогризають листки злаків. Рослини мають пригнічений вигляд, відстають у рості та розвитку, у них зменшується розмір колосся і маса зернин. При чисельності 7-8 жуків на 1 м2 посіву вони здатні знищувати до 15 %, листкової поверхні.
        Значну загрозу становлять личинки, які виплоджуються з яєць через 13-16 днів і живляться на тих самих рослинах, що й дорослі комахи. Майже всі види масово розмножуються в посушливі роки.
        У Степу інтенсивне заселення посівів жуками збігається з початком фази виходу в трубку озимих і повним кущінням ярих. У цей час обліковують їх чисельність. Ділянки розміром 0,25 м2 (50х50 см) розміщують по Z-подібній лінії з двох протилежних країв поля і по діагоналі. Кількість їх така сама, як і для обліку хлібних жуків. У період масового виплодження личинок на полях, де була відмічена підвищена чисельність п'явиць, обліковують приблизно через 12-15 днів.
        Хімічні обробки посівів, особливо насіннєвих ділянок твердих сортів, доцільні, коли чисельність жуків 8-10 особин/м2, або понад 30-40 личинок на 1 м2.

        Жуки пошкоджують епідерміс і верхні шари паренхіми на листках злаків пшениці, ячменю, іноді вівса. Спочатку: (у квітні) жуки, що вийшли із зимівлі, оселюються на озимих, а після кущіння ярих часто переходять на них. Пошкодження помітні у вигляді прозорих смужок і довгастих плям на листках. Стеблова блоха (Chaetochnema aridula Gyll.) живиться підв'ялими опадаючими листками, і шкода від неї неістотна.
        Разом з п'явицею та іншими шкідниками блішки можуть завдати збитків ослабленим посівам за посушливих умов. Жуки нового покоління живляться колонками у фазі молочної - молочно-воскової стиглості. Для спостережень за динамікою заселення посівів жуками використовують скляні 0,5-літрові банки, пофарбовані зовні у жовтий колір. На 2/3 у них наливають 2 %-ний розчин формаліну з додаванням гліцерину. Чисельність жуків на посівах до виходу в трубку обліковують за допомогою ящика Петлюка 316x316 або 333х300 мм (останні для ширини міжрядь 15 см) і висотою 30-32 см. Його швидко ставлять на землю, заходячи проти сонця, щоб не злякати комах, потім сполохують їх із рослин паличкою і підраховують на поверхні з вати.

        Оселюється на озимих і ярих зернових, особливо у південно-західній частині Степу. Гусениці молодших віків утворюють міни поблизу піхви листка, склеюють його вздовж основної жилки, а старших віків проникають в соломину, обгризаючи її з середини, або живляться окремими колосками. Перед заяльковуванням вони повністю чи частково перегризають соломину на 6-8 см нижче колоса. Він залишається в піхві, передчасно жовтіє. Листокрутки найбільше пошкоджують колосся на краях посівів, що прилягають до лісосмуг, де метелики відкладають яйця на кору дерев.
        Спостереження починають у фазах виходу в трубку озимих і повного кущіння ярих. Спочатку обстежують посіви з боку лісосмуг, рухаючись зигзагом і оглядаючи рослини на 0,5 м у двох суміжних рядках. У прикрайовій смузі шириною 100 м і по діагоналі поля оглядають по. 8 проб і підраховують кількість гусениць на стеблах чи рослинах. Крайові хімічні обробки доцільні при чисельності понад 9 гусениць на 1 м рядка посіву.

        На хлібних злаках оселюються в основному два види: хлібний звичайний (Cephus pygmaeus L.) та хлібний чорний (Trachelus tabidus F.). Оскільки стеблові пильщики - денні комахи, їх обліковують косінням ентомологічним сачком. Для цього на кожному полі розміром до 500 га відбирають 4 проби (кожну 5 разів по 20 помахів). Виловлених комах вибирають із сачка й підраховують. Потім визначають середню їх чисельність на 100 помахів.
        Пошкодження стебел встановлюють їх розтином. На полі до 500 га відбирають 16 проб у фазі молочної та молочно-воскової стиглості зернових. Кожна з них складається із відрізка рядка 50 см довжиною, що при ширині міжрядь 12,5 см відповідає 1 м2. Перші 4 проби відбирають на відстані 8-10 м від лісосмуги, 8 - по діагоналі поля і 4 - на протилежному кінці поля. Для обліку чисельності личинок, що відійшли на зимівлю, викопують стерню й визначають кількість пошкоджених стебел та середню чисельність личинок на 1 м2.

        До цієї групи належать такі види: шведська, гесенська, яра, озима, опоміза, зеленоочка й пшенична мухи. Опомізи (пшенична та злакова) оселюються на найбільш розвинутих стеблах, пошкоджуючи конус наростання, внаслідок чого він жовтіє і передчасно засихає. До родини злакових мух належать шведська, меромізи та зеленоочка. Личинки їх розвиваються і живляться всередині стебла зернових злаків. Личинки ярої (Phorbia genitalis Schn.) і пшеничної (P. securis Tiensum.) мух пошкоджують в основному додаткові стебла, роблячи в них характерний спіральний хід знизу вгору, а озимої мухи (Leptohylemyia coarctata Fll.) - вузол кущіння (конус наростання і зачаток колоса). Вони можуть переміщуватися з рослини на рослину.
        Для встановлення чисельності шкідників цієї групи посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують. При осінніх і весняних обстеженнях на полі відбирають проби рослин у шаховому порядку з 16 відрізків рядка по 0,5 м, що становить 8 м, або 1 м2 посіву. Рослини викопують і аналізують у лабораторії, підраховуючи кількість личинок і пупарії та середню їх чисельність на 1 м2. Під час літніх обстежень відбирають проби по 0,25 м2 у шаховому порядку. Відмічають кількість рослин ї колосся, а потім розкривають піхву нижнього листка і підраховують чисельність личинок. При обліках пошкодження зерна з 4-х проб відбирають по 25 колосків ячменю або китиць вівса, обережно перетирають їх у руках і підраховують кількість (процент) зернин, заселених личинками шведської мухи. В пробі із 100 зернин оглядають кожну і визначають кількість заселених шкідником (вони легко розламуються при надавлюванні).
        Хімічні обробки посівів вважаються доцільними, якщо внутрїшньостебловими шкідниками заселено 5-10 %, рослин чи стебел.

       Облік хвороб

        На території України значних збитків зерновому господарству завдають бура листкова іржа пшениці (Puccinia tritiсіпа Eriks.) та корончаста іржа вівса (Р. coronifera Kleb.). Інші види іржі - лінійна, або стеблова (P. graminis Pers), жовта (P. striiformis West.), а також карликова іржа, ячменю (P. hordei Otth.) - проявляються в окремі роки у деяких областях.
        Всі види іржі обліковують у фазі наливання- молочна стиглість зерна, а стеблової іржі- при апробації зернових культур. З метою визначення динаміки розвитку іржастих захворювань їх обліковують 3-4 рази: перед уходом рослин в зиму, на початку виходу в трубку перед початком молочної стиглості та через 10-12 днів після колосіння, на початку воскової стиглості.
        Для обліку іржастих захворювань на полях площею до 100 га відбирають 20 проб по 10 стебел у кожній, а на більших площах на кожних 100 га додатково по 2 проби. Для визначення ступеня ураження кожного листка користуються шкалами Пітерсона, Страхова, Дубініної, Русакова.
        При узагальненні даних обліку підраховують середній процент ураження іржею восени перед уходом в зиму за ураженням нижніх листків у п'яти місцях ділянки в двох несуміжних повтореннях. Середній процент інтенсивності ураження листковою іржею в період найвищого розвитку хвороби визначають у пшениці і вівса по верхньому і другому, а в ячменю по другому і третьому зверху листках.

        Бура листкова іржа пшениці проявляється на листках та піхвах пшениці спочатку у вигляді бурих субепідермальних пустул (уредопустул), а пізніше - чорних з глянцевим відтінком (телейтопустул).
        Обліковують захворювання за шкалою Пітерсона, або Страхова на якій зазначені умовні та дійсні проценти ураження листків. При умовному ураженні листків 5 %-пустули займають 1,8-2% листкової пластинки; 15 - 5-6; 25 - 9-10; 45-16-18; 65-24-26 і 100 % - 38-40 %. При більшій кількості пустул листки відмирають і нові пустули розвиватися не можуть. Обстежують посіви озимої пшениці у такі строки: І - перед уходом рослин в зиму; II - через 10-12 днів після колосіння; III - на початку воскової стиглості.
        Пшеницю оглядають у місцях, найбільш типових за густотою стояння і висотою рослин. Під час огляду диференційовано підходять до сортів, їх розділяють на групи, що різняться між собою строками проходження фаз вегетації. При більш ранньому проявленні хвороби у сприйнятливих сортів можуть всихати листки нижнього і середнього ярусів до строку обліку, тому його слід провадити раніше.
        Ураження бурою листковою іржею визначають по верхньому і другому ярусах листків (якщо є нижній листок, то відмічають ураженість і його). Листок і шкалу потрібно тримати на такій віддалі, щоб пустули іржі на листку і їх зображення на шкалі здавалися однакового розміру. Листки, що всохли більше ніж наполовину, не враховують. За результатами обліків визначають середній процент ураження рослин бурою листковою іржею у перший, другий та третій строки обстежень. При обліку вказують, які сортові властивості, та заходи агротехніки впливають на стійкість сорту.

        Жовта іржа злаків розвивається на пшениці, житі, ячмені та інших злаках, але найбільшої шкоди завдає пшениці. Характерна особливість ураження лимонно-жовті поздовжні смуги у вигляді пунктирних ліній, що складаються з уредопустул. Часто вони розміщуються скупченими групами, утворюючи плями, що супроводжуються хлорозом.
        Захворювання обліковують на листках через 10-12 днів після колосіння або при настанні молочної стиглості за шкалою Дубініної.
        Ураження цією хворобою можна оцінювати окомірно в десятих частинах листка, зайнятих уредопустулами. Кожну з них приймають-за 10 % умовно ураженої площі. Наявність уредопустул, розміщених у вигляді стрічки довжиною 1 см, відповідає 1,% ураження. При ураженні лусок, колоска і зерна можна використовувати для обліку п'ятибальну шкалу: 0 - відсутність ураження; 1-уражені поодинокі колоскові луски; 2 - уражено близько 1/3 колоса, поодиноке ураження зернин; 3 - уражено близько 1/2 колоска або зернин у колоссі; 4 - уражені майже всі колоскові луски або зерна в колоссі. Оглядають 20 колосків у 5 місцях в двох несуміжних повтореннях, або у чотирьох повтореннях у 5 місцях по 25 стебел, всього по 500 стебел кожного сорту.

        При ураженні утворюються уредопустули на стеблах, у листкових піхвах, на листках, устюках і колоскових лусках. Вони іржасто-бурі, довгасті, лінійні, злиті.
        Стеблову іржу обліковують одночасно з сажковими хворобами у фазі молочної стиглості і по зразках снопів при апробації зернових культур. Оглядають у двох несуміжних повтореннях по 10 стебел на рослинах, рівновіддалених одна від одної по довжині ділянки, на віддалі 0,5 м від доріжки. На кожному з них оцінюють ураженість двох відрізків: першого, розміщеного між колоском і відгином верхнього листка, і другого - між відгином верхнього і другого листків за шкалою Л. Ф. Русакова. Відповідно до цієї шкали, 100 % означає, що 38-40 % поверхні листка зайнято пустулами, 65 - відповідає дійсному ураженню 24-26, 45- 16-18; 25 - 9-10; 15 -5-6; 5-1,8-2%.
        При обліку іржі відмічають і ураження колоса (процент і ступінь словами: слабо, середньо, сильно). Користуючись номограмою і методом роботи з нею, визначають можливий процент недобору врожаю. Хімічні обробки посівів провадять, якщо передбачається недобір урожаю 25 % і більше. Такі втрати можливі при 100 %,-ній ураженості пшениці бурою іржею у фазі молочної стиглості зерна або при 77 %-ній у фазі цвітіння; 67 %,-ній-жовтою іржею у фазі наливання зерна; 47 %-ній ураженості лінійною іржею у фазі повної стиглості. У такому випадку хімічна обробка посівів окупиться в 2-3 рази. У колекційних розсадниках або на елітних, насіннєвих ділянках іноді треба захистити посіви і від слабкої епіфітотії. Така необхідність може виникнути в разі небезпеки втрати врожаю, коли недобір його передбачається неменше 5 %, тобто при 25 %-ній ураженості лінійною іржею у фазі повної стиглості зерна, 28 %,-ній бурою іржею у фазі цвітіння та 17 %-ній ураженості жовтою іржею у фазі наливання зерна.

        Кореневі гнилі проявляються на озимій і ярій пшениці, ячмені, інших зернових, але особливо поширені на озимій пшениці та ячмені. На Україні розрізняють три їх форми: звичайна (збудники гриби роду Fusarium Link, та Bipolaris socokiniana Shoem-Helminthsoporium sativum P. K, et В.), церкоспорельозна (Cercosporella herpotrichoides Fron), офіобольозна (Gacumannomyces graminis Arx et Olivier-Syn. Ophiobolus grarainis Sacc.).
        При ураженні фузаріозною або фузаріозно-гельмінтоспоріозною формами гнилей спостерігаються некротичні бурі плями і штрихи на первинних коренях і підземному міжвузлі, побуріння та загнивання вузла кущіння і основи стебла. При сильному розвитку хвороба може призводити до відмирання рослин, щуплості зернин і пустоколосості.
        На рослинах, уражених церкоспорельозною кореневою гниллю, на першому і другому і міжвузлях з'являються еліпсоїдальні плями з облямівкою кофейного кольору, так звана очкова плямистість. На них формуються дрібні чорні мікросклероції. Всередині ураженого стебла утворюється скупчення світло-сірого, згодом коричневого міцелію. За сильного розвитку хвороби значно чорніє і загниває перше міжвузля і соломина переламується. Захворювання призводить до вилягання рослин.
        При розвитку офіобольозної кореневої гнилі коренева шийка, перше міжвузля, основа стебла чорніють, ва першому міжвузлі утворюється велика кількість перитеціїв, що виступають на поверхню. Соломина загниває і переламується. Ураження кореневою гниллю може призводити до зниження кількості продуктивних стебел, відмирання рослин.
        Кореневі гнилі розвиваються протягом вегетації, тому їх треба обліковувати декілька разів: восени у фазі сходи - кущіння, весною після зимівлі у фазі кущіння, цвітіння або на початку молочної стиглості та при достиганні хлібів. Визначають ступінь зрідженості посіву внаслідок загибелі сходів, кількість уражених рослин, у тому числі білостеблих і пустоколосих, а також ступінь ураження продуктивних стебел, щуплість колоса і зернин.
        На площі до 100 га у 10 місцях по діагоналі поля викопують рослини з двох суміжних рядків по 0,5 м. На кожних наступних 50 га додатково відбирають по одній пробі. В умовах польових дослідів проби відбирають у чотириразовій повторності з 1 м рядка на кожній ділянці. Корені ретельно вимивають від грунту. Потім всі рослини із пробного снопа розділяють на групи - здорові, слабо середньо і сильно уражені гниллю за умовними шкалами. Для обліку фузаріозної та фузарїозно-гельмінтоспоріозної кореневої гнилі: 0 - ознаки ураження відсутні; 1 - на первинних і вторинних коренях окремі ділянки бурого кольору; 2 - основа стебла біляста або злегка бура, окремі корені або значні їх ділянки бурі; 3 - основа стебла темна, значна частина коренів відмерла. Для обліку офіобольозної кореневої гнилі: 0 - ознаки ураження відсутні; 1 - на основі стебла і коренях темні поодинокі штрихи; 2 - основа стебла бурувата з численними чорними смугами або плямами, корені частково відмерлі; 3 - основа стебла бура, вкрита вуглистим нальотом, корені наполовину або повністю відмерли. Для обліку церкоспорельозної кореневої гнилі: 0 - ознаки ураження відсутні; 1 - на основі стебла або першому міжвузлі окремі білясті або світло-коричневі плями; 2 - темні жовто-коричневі плями з яскраво вираженою темною облямівкою охоплюють до половини стебла; З - плями окільцьовують стебло, в середині їх тканина частково руйнується, стебло переламується.
        При слабкому розвитку хвороби, особливо восени або навесні після відновлення вегетації, можна вводити на шкалі додаткові градації: 0,1 -крапчасте ураження підземного міжвузля, основи або прикореневої частини стебла; 0,5 - крапчасте ураження половини підземного або першого надземного міжвузля.
        Часто на рослині спостерігається комплексне ураження різними формами кореневої гнилі, особливо у фазі цвітіння - молочної стиглості та перед збиранням урожаю. У такому випадку обліковують за змішаною шкалою: 0 - відсутність ураження; 1 - слабке побуріння підземного міжвузля, основи стебла. На кожному міжвузлі невеликі поверхневі світло-коричневі плями церкоспорельозу або на основі стебла і коренях темні поодинокі штрихи; 2 - значне побуріння надземного міжвузля, основи стебла, підземного міжвузля. Жовто-коричневї плями церкоспорельозу добре розвинуті, охоплюють значну поверхню на першому (нижньому) і частково на другому міжвузлі, проникаючи досить глибоко в тканину рослини; 3 - сильне суцільне побуріння основи-стебла-і підземного міжвузля. При церкоспорельозі темне окільцювання стебла охоплює нижнє і значну частину другого міжвузля. При офіобольозі основа і нижнє міжвузля вкриті вуглистим нальотом. В середині плями тканина руйнується, стебло переламується; 4 - рослини загинули. Ураженість озимої пшениці кореневою гниллю визначають за кількістю уражених стебел і ступенем розвитку хвороби. Крім того, обліковують ще кількість рослин на 1 м2, кущистість їх у фазі кущіння під час обліку восени і навесні, а також кількість продуктивних стебел і пагонів - у фазах колосіння і молочно-воскової стиглості.
        Пустоколосість і білостеблість визначають у період колосіння - початку молочної стиглості зерна, коли уражені рослини добре виділяються серед здорових. Обліковують за апробаційним снопом. Для цього на площі до 100 га відбирають 10 проб по 10 рослин. На більших площах кількість облікових рослин збільшують на 50 на кожних 100 га.

        Проявляється тільки на початку молочної стиглості зерна. Уражений колос дещо сплющений, інтенсивного зеленого кольору з синім відтінком, колоскові луски розвинуті. В ураженому колосі замість зернин виростають сажкові мішечки - чорні утворення округлої форми, що містять багато дрібних хламідоспор.
        Під час настання повної стиглості пшениці різниця в забарвленні здорового і ураженого колосся майже зникає.
        Захворювання обліковують по снопових зразках під час апробації зернових культур. Сніп відбирають у кінці молочної - на початку воскової стиглості зерна по кожному сорту окремо із проб до 10-15 стебел підряд в одному місці й рівновіддалених між собою на полі. На площі до 200 га сніп повинен складатися не менше, як з 1000 стебел, а до 450 га - не менше 1500 стебел. Ураженість (твердою сажкою визначають за кількістю ураженого колосся у процентах від їх загальної кількості.

        Проявляється під час викидання колосся. Воно в уражених рослинах має вигляд ніби обгорілих квіткових частин і криючих лусок колосків внаслідок утворення чорної маси хламідоспор. Обліковують захворювання у полі під час повного колосіння. Для цього в чотирьох повторностях у п'яти місцях оглядають підряд по 25 стебел і підраховують кількість ураженого колосся. Процент ураження визначають від загальної кількості оглянутого колосся. Всього оглядають по 500 стебел кожного сорту.

        На лусочках колосків з'являються подушечки блідо-рожевого, оранжево-червоного або червонуватого кольору. Часто вони зливаються у суцільний наліт, що розміщується по всьому колосу. Утворення червонуватих подушечок іноді спостерігається серед бактеріальних хвороб зернових культур. Найбільш поширені з них - чорний плямистий і базальний бактеріози пшениці, чорний бактеріоз ячменю, бурий або червоний бактеріоз вівса.

        На стеблах, листках, листових піхвах іноді на колоссі з'являється білий повстяний наліт, що згодом набуває борошнистого вигляду і розміщується на рослині щільними ватоподібними подушечками.
        Захворювання обліковують за фактично зайнятою грибницею або плямами площі листків і стебел за шкалою Гешеле. У виробничих умовах обліковують через 6-7 днів після колосіння, а у випадку раннього проявлення захворювання - додатково на початку виходу рослин у трубку. На полях площею до 100 га відбирають 20 проб по 10 рослин із розрахунку по дві проби на кожних 10 га. На площах до 300 га відбирають додатково по дві проби на кожних 100 га. Дуже великі масиви умовно ділять на невеликі поля і обліковують за вищезгаданими нормами. У кожній пробі оглядають підряд 10 стебел, визначаючи ураженість кожного листка (піхви).
        На селекційних та інших дослідних посівах обліковують борошнисту росу в фазі 3-4 листків, у кінці кущіння - початку виходу в трубку і через 6-7 днів після колосіння. При останньому обліку визначають ураженість стебла по міжвузлях і окремо першого (верхнього), другого, третього і четвертого листків. Під час сортовипробувань хворобу обліковують на 40 стеблах рослин у двох несуміжних повтореннях. Процент ураженої поверхні окомірно визначають по кожній ділянці окремо. Обліковують по першому і третьому листках, а після кущіння - по стеблах. На 7-й день після колосіння визначають ураження першого (верхнього), другого і третього листків по міжвузлях. Для цього беруть 40 стебел-рос-лин у двох несуміжних повтореннях. Інтенсивність ураження встановлюють за умовними шкалами у балах.

        Проявляється на листках, стеблах і колоссі у вигляді світлих, жовтих, світло-бурих або слабо виражених плям з темною облямівкою або без неї з чорними дрібними пікнідами. На колоскових лусках виявляються плями, в результаті чого колос стає строкатим або буріє. Зерна щуплі.
        Обліковують захворювання за шкалою Гешеле по першому, другому, третьому і четвертому листках, починаючи від колоса у молочній стиглості або чер'ез 10-12 днів після колосіння і перед збиранням урожаю в період найбільш повного проявлення хвороби. Процент і ступінь ураження колосся визначають оглядом перед збиранням 20 колосків у п'яти місцях у двох несуміжних повтореннях за чотирибальною шкалою: 0 - відсутність хвороби; 1-уражено до 15% колосків;. 2 - від 16 до 40; 3 - від 41 до 100 % колосків.