Вирощування сої за інтенсивною технологією передбачає застосування профілактичних і агротехнічних заходів та пестицидів проти шкідників, хвороб і бур'янів.
      Агротехнічні та профілактичні заходи. Розміщуючи сою у сівозміні, слід враховувати її слабку конкурентоздатність до бур'янів. Кращими попередниками сої, при поверненні її на попереднє поле через 3—4 роки, є озимі (пшениця, ячмінь), ярі колосові, кукурудза, картопля, цукрові буряки. Не можна сіяти її після соняшнику, зернобобових, суданської й багаторічних бобових трав, які мають спільних шкідників та збудників хвороб. Уникати розміщення сої ближче 500—700 м від лісосмуг з білою акацією, що забезпечує зниження пошкодженості бобів акацієвою вогнівкою у 6—7 разів. В умовах півдня України доцільно вирощувати стійкі проти акацієвої вогнівки сорти.
      Після стерньових попередників поле 2—3 рази обробляють дисковим знаряддям з подальшою оранкою плугами з передплужниками на глибину 22—25 см, а після цукрових буряків та кукурудзи — на глибину 27—30 см, що обмежує чисельність шкідників і пригнічує збудників хвороб.
      Мінеральні добрива (К₆₀Р₆₀) вносять восени під оранку. Сівба відкаліброваного, непігментованого насіння сприяє зниженню ураженості рослин вірусними хворобами, підвищує їх конкурентоспроможність проти бур'янів.
      Проти кореневих гнилей, пероноспорозу, плісеневих грибів, білої та сірої гнилей насіння протруюють.
      На легких грунтах насіння сої перед висівом обробляють молібдатом амонію, натрію, із вмістом 30—35% молібдену (40—50 г препарату на гектарну норму зерна), що підвищує стійкість рослин проти грибних і бактеріальних хвороб у 1,5—4 рази. У день сівби насіння обробляють ризоторфіном (200—300 г на гектарну норму зерна), що знижує розвиток пероноспорозу на 7—15%.
      Важливим є сівба в оптимальні строки та загортання насіння на глибину 3—4 см, що прискорює його проростання і знижує ураження сходів бактеріальними хворобами та пошкодження ґрунтовими шкідниками.
      Пізні посіви сильніше уражуються хворобами. Широкорядні посіви менше пошкоджуються дротяниками, ніж суцільні.
      У зоні зрошення не слід проводити поливи відразу після сівби до з'явлення сходів, щоб уникнути утворення кірки, яка призводить до зрідженості посівів, підвищення ураження сходів грибними і бактеріальними хворобами.
      У системі захисту сої від шкідників, хвороб та бур'янів важливим є післясходове боронування, міжрядні обробітки і підтримування оптимального режиму зрошення.
      При вологозарядкових поливах і досягненні вологості грунту у межах 75—80% НВ у шарі фунту 0—70 см загибель гусені і лялечок акацієвої вогнівки становить 60—100%.