Муха довжиною 3—6 мм, самці світло-, самки темно-сірі. Середньоспинка з поздовжніми буруватими смужками. Вздовж черевця зверху є бура смужка, яка у самок не завжди помітна. Голова блідо-сіра, з оксамитовою лобною смужкою.
      Личинка довжиною до 7 мм, брудно-біла, звужена спереду і навскісне усічена ззаду, по краях зрізу є ряд загострених конічних горбочків. Пупарій яйцеподібний, буруватий або вохряний, довжиною 4—6 мм. Яйце біле, довжиною близько 0,9 мм. Зимує в фазі лялечки в пупарії у -грунті. Мухи вилітають в кінці квітня — на початку травня, що збігається з фенофазою цвітіння груші.
      Незабаром після вильоту самки приступають до відкладання яєць, розміщуючи їх на посівах різноманітних культур у грунт, багатий на гумус. Личинки звичайно живляться органічними речовинами грунту, але часто пошкоджують набубнявіле насіння кукурудзи, пшениці, цукрових буряків, квасолі, сої, кінських бобів, гороху, бавовнику, огірків і багатьох інших польових культур. Пошкоджене насіння не сходить, що призводить до зріджування посівів.
      На Україні є майже повсюдно, розвивається в трьох поколіннях.

      Тіло самки довжиною 0,8—0,9 мм, блідо-жовте, інколи затемнене. Вусики 7-членикові, сірі, перший членик білувато-жовтий, часто прозорий, інколи сіруватий, завжди світліший за інші; третій жовтуватий, часто на вершині затемнений, четвертий і п'ятий членики біля основи світліші. Стегна і гомілки ніг сіруваті. Передні крила жовтуваті, рідше блідо-жовті. Щетинки на тілі звичайно буруваті. Голова поперечна. Самець 0,7—0,75 мм. Тіло вузьке. Забарвленням подібний до самки, лише груди ясно-жовті, а вусики більш темні.
      У природі є кілька кольорових форм цього виду, що відрізняються від типової забарвленням тіла, вусиків і крил.
      Багатоїдний шкідник, що живе на листках, суцвіттях та пагонах більш як 100 видів рослин. Особливо великої шкоди завдає тютюну і огіркам у закритому грунті. Крім того, пошкоджує картоплю, бавовник, цибулю, капусту.
      Зимує в дорослій, зрідка в личинковій фазі у верхньому шарі грунту (на глибині до 5— 7 см) або у рослинних рештках поблизу тютюнових плантацій.
      Після зимівлі трипси потребують додаткового живлення на квітках різноманітних рослин. У першій половині квітня вони живляться і розвиваються на бур'янах переважно з родини пасльонових. Пізніше переходять на розсаду різних рослин у парниках, а також на висаджені у відкритий грунт рослини тютюну і махорки. Одна самка протягом життя відкладає близько 100 яєць, розміщуючи їх пепе-важно у верхню частину пошкоджуваних листків. Через 4—5 днів з яєць виходять личинки, які пошкоджують листки кормових рослин, зокрема тютюну. Личинки живляться протягом 8—12 днів, після чого заповзають у грунт і там закінчують розвиток, перетворюючись через 4—5 днів на дорослих комах. Останні по щілинах грунту піднімаються на поверхню і заселяють нові кормові рослини.
      Повний цикл розвитку трипса триває 13—30 діб. У Лісостепу і Степу він дає 3—5, на півдні — 6 поколінь. Найбільшої шкоди завдає тютюну. На пошкоджених листках з'являються жовтувато-сріблясті та рудуваті плями, які згодом зливаються; листя всихає і втрачає якість. Інколи на пошкоджених рослинах гине верхівкова брунька і вони погано ростуть. Пошкоджені трипсами рослини тютюнової розсади можуть частіше уражуватися грибним захворюванням — альтернаріозом. Крім того, трипси є перенощиками збудників бактеріальної рябухи. При пошкодженні огірків жовтіє листя і деформуються плоди. На бобах гороху з'являються плями, які при сильному пошкодженні зливаються, спричиняючи так звану сріблясту плямистість.
      Спалахи масового розмноження шкідника спостерігаються в жаркі посушливі роки. В Україні є повсюдно.

      Жовтувате- або бурувато-зелений клоп довжиною 7,5—9 мм. Самець темніший за самку. Передньоспинка з двома яскравими чорними плямами. Щиток з буруватими смужками вздовж середини. Голова майже трикутної форми, блискуча. Вусики 4-членикові, з найдовшим другим члеником і червонуватим третім і четвертим члениками. Ноги бурувато-жовті, з чорно-бурими плямами на стегнах. Вершини гомілок і лапок чорнуваті.
      Яйця довгасті, посередині слабоопуклої форми, зразу після відкладання жовтувато-білі, блискучі, пізніше рожеві. Відкладають їх самки в тканину стебел і зверху закривають буруватою пробочкою.
      Личинки першого і другого віків зеленувато-бурі, в першому віці довжиною до 1,5, другому — до 2,3 мм. У третьому віці личинка стає яскраво-зеленою, з численними дрібними темними крапками й шипиками на них, черевце на кінці червонувате; довжина 2,5—3 мм. У личинок четвертого віку з'являються зачатки крил у вигляді двох пар білуватих шкірястих згорток по боках грудей. Личинки п'ятого віку (німфи) мають довші крилові лопаті, що досягають заднього краю четвертого сегмента черевця і забарвлені в блідо-бурий колір; довжина личинок п'ятого віку близько 5 мм.
      Зимує в фазі яйця. У лісостеповій зоні України розвиток яєць звичайно починається в середині травня. Личинки ростуть 25 — 30 днів і перетворюються на дорослих клопів, що невдовзі починають відкладати яйця.
      За теплої погоди клопи дуже рухливі й часто літають між рослинами. Звичайно вони концентруються на верхівках рослин, де висисають соки з молодих стебел, бутонів і зав'язей. Під час хмарної і холодної погоди сліпняки нерухомо сидять знизу листків кормових рослин.
      Навесні і влітку самки відкладають запліднені яйця в молоді, незагрубілі стебла люцерни, еспарцету, буркуну та інших бобових рослин. За допомогою яйцеклада самка робить прокол і занурює в нього майже перпендикулярно яйце, закриваючи отвір над ним своєрідною пробочкою. Яйця відкладають одно за одним вряд або купкою неправильної форми. В одній кладці буває до 30 яєць, а всього одна самка може відкласти їх до 140. Влітку повний цикл розвитку сліпняка в лісостеповій зоні УРСР триває від 35 до 40 днів. На Україні він дає два покоління.
      Клоп багатоїдний, проте найбільшої шкоди завдає різним культурним і дикорослим бобовим, особливо насінникам люцерни і еспарцету. Пошкоджені клопами верхівки стебел жовтіють і в'януть, бутони і зав'язі опадають, залишаючи голі квітконіжки. Урожай насіння люцерни та еспарцету на заселених клопами площах значно зменшується. Особливо небезпечний клоп в посушливі роки, коли рослини слабкі і на них утворюється мало суцвіть. Крім люцерни та еспарцету, пошкоджує вику, люпин, конюшину, буркун, різні зонтичні, складноцвіті, бобівник, висадки цукрових буряків тощо. На Україні поширений повсюдно.

       Чорнувато-бурий або суцільно бурий жук довжиною 7,5—11 мм, лише вусики і ноги світліші. Надкрила в темних (вужчих) і буруватих (ширших) смугах, вкриті густими світлими волосками.
      Личинка довжиною до 25 мм, блідо-жовта, блискуча, з конічним останнім сегментом, що закінчується шпицеподібним вістрям. Дихальця по боках сегментів довгасто-овальні, ширші біля переднього кінця.
      Дуже поширений у Євразії вид. На Україні є майже повсюдно. Вологолюбний, тому звичайно заселює більш вологі пониззя у долинах річок, на заплавних луках тощо. Часто трапляється разом з темним коваликом. Жуки літають з квітня до червня. Найбільша чисельність і шкідливість ковалика спостерігається на посівах хлібних злаків і конюшини, що добре притінюють грунт і створюють мікроклімат, оптимальний для жуків і їхніх личинок. Яйця відкладає на різних грунтах, але перевагу віддає більш важким суглинкам. Природним ворогом цього ковалика є паразитичний перетинчастокрилець паракодрус аптерогінус.

      Жук довжиною 4—8 мм. Тіло сіре, довгасте, передньо-спинка густо і дрібно пунктирована, ширина її більша за довжину. Вздовж надкрил є білуваті й коричневі смужки з лусочок. Зверху тіередньогрудей є три світлі смужки. Стегна ніг бурі, гомілки рудуваті. Яйце округле, спочатку жовте, згодом чор-не, довжиною 0;3 мм. Личинка довжиною 5— 6 мм, трохи зігнута, безнога, біла, з жовтою або коричневою головою. Зимують жуки в грунті або під рослинними рештками. В квітні після парування самки відкладають яйця на стебла, листки або поверхню грунту. Одна самка відкладає в середньому близько 100 яєць, з яких через 10— 20 днів виходять личинки. Вони залазять _у грунт і живляться бульбочками на корінні гороху та інших бобових. Розвиваються личинки протягом 35—40 днів, а в червні—липні заляльковуються. Фаза лялечки триває 10— 20 днів. Зимують жуки і частково личинки. Пошкоджує різні рослини з родини бобових (горох, сою, боби, люпин, люцерну, конюшину, вику), а також цукрові буряки. Значної школи жуки можуть завдавати сходам зазначених культур, личинки об'їдають бульбочки на корінні. На Україні є повсюдно.

      Жук довжиною 3—4,5 мм. Тіло бурувато-сіре, з коричнево-сірими щетинками. Голова конічна, вздовж середини головотрубки і голови зверху є заглиблення з борозенкою. Надкрила з поздовжніми борозенками, білуватими і жовто-сірими смужками й темними плямами. Передньоспинка з трьома ясно вираженими білуватими смужками. Надкрила вкриті довгими щетинками (звідки й назва). Личинка довжиною 5—6 мм, безнога, біла, з жовтуватою головою. Протягом року розвивається одне покоління. Зимують жуки під рештками рослин, грудочками землі тощо. В квітні—травні самки відкладають у грунт яйця. Личинки, що виходять з яєць, живляться бульбочками на корінні бобових рослин. В кінці червня личинки перетворюються на лялечок, з яких у липні виходять жуки нового покоління. До осені вони живляться листям бобових рослин, а потім йдуть на зимівлю. Жуки пошкоджують листки багатьох культур з родини бобових (гороху, вики, конюшини, сої, люцерни, еспарцету, люпину, квасолі та сочевиці). Дуже поширений у Євразії, на Україні є повсюдно. Разом із довгоносиком смугастим становить на Україні найбільш численну і шкідливу групу бульбочкових довгоносиків.

      Метелик у розмаху крил 30—40 мм. Передні крила оливково-жовтуваті, з широкою білою перев'яззю в середній частині. Плями на передніх крилах нечіткі, лише інколи помітні велика темна ниркоподібна з буруватою облямівкою та маленька поблизу зовнішнього кута. Гусениця довжиною до 55 мм, зелена або блідо-жовта, на спині має 7 вузьких ясно-жовтих смужок. По боках е жовті або зеленувато-жовті смуги. Тіло вкрите світлими шипами. Лялечка червонувато-коричнева, довжиною 15—20 мм. Поширена у Євразії. В лісостеповій зоні Української РСР зимують лялечки, з яких у травні виходять метелики. В кінці травня — на початку липня, що збігається з періодом цвітіння люцерни першого косіння, самки приступають до відкладання яєць. Гусениці, які виходять з них, розвиваються протягом 25— 30 днів, а в кінці червня — на початку липня заляльковуються. У другій половині липня з'являються метелики другого покоління. Гусениці живляться вегетативними і генеративними органами різноманітних сільськогосподарських рослин: кукурудзи, помідорів, бавовнику, конопель, люцерни та льону.

      Метелик у розмаху крил 30—40 мм. Забарвлення тіла і крил мінливе — від блідо-бурого і зеленуватого до темно-коричневого. Задні крила жовтувато-білі, з широким темно-бурим краєм і плямою посередині. Гусениця довжиною до 40 мм. Тіло вкрите дрібними шипиками. Голова, перед-ньоспинка і ноги коричневі. Черевних ніг 5 пар. Забарвлення тіла мінливе—від зеленуватого і рожевого до фіолетово-чорного. На спині е чотири звивисті темні смуги. Ще-тинконосні бородавки чорні. Лялечка темно-бура або червонувато-коричнева, довжиною-15—20 мм. Зимує лялечка в грунті на глибині 4-8 см. В травні вилітають метелики, які відкладають яйця пй одному на верхні частини рослин, переважно на генеративні органи. Одна самка відкладає до 2700 яєць. Через 3—4 дні з них виходять гусениці, які спочатку скелетують листя, а потім живляться квітками, зав'язями, насінням у коробочках тощо. На кукурудзі живляться зерном початків, у тютюну пошкоджують насіння в коробочках, в плодах помідорів виїдають насіння. На Поліссі і Лісостепу дає два, на півдні — три покоління. Велике значення в обмеженні чисельності шкідника має їздець-браконід габробракон Семенова, який протягом вегетаційного періоду дає до 10 поколінь. В республіках Середньої Азії яйця совки масово знищуються личинками золотоочок. На Українічисленна в Лісостепу, Степу і Криму. В зоніСтепу є небезпечним масовим шкідником кукурудзи, тютюну, бавовнику та багатьох інших польових культур.

      Метелик у розмаху крил 40—48 мм. Передні крила рудувато-коричневі з сірим відтінком або темно-бурі з характерною плямою у вигляді грецької літери «гамма». Задні крила жовтувато-сірі, з широкою бурою облямівкою вздовж зовнішнього краю. На спині метелика є пухнасті чубчики. Гусениця має лише три пари черевних ніг, чим різко відрізняється від гусениць інших метеликів, що мають їх по п'ять пар. Довжина гусениці до 32 мм. Забарвлення тіла найчастіше зелене або зеленувато-жовте. Голова бурувато-зелена, з бурими цятками. Вздовж спини є вісім не завжди добре помітних світлих поздовжніх смуг, а з обох боків тіла — по одній поздовжній блідо-жовтій смузі. Тіло гусениці в середній частині потовщене, до кінців звужене, вкрите шипиками і волосками. Лялечка темно-коричнева, довжиною 15—20 мм. Кокон напівпрозорий, овальний, виготовлений з павутиння і вплетених зовні часточок рослин. Яйце каламутно-жовтувате, кулясто-ребристе, 0,5—0,6 мм у діаметрі і 0,4 мм висотою. Зимують гусениці різних віків у верхньому шарі грунту. Навесні вони виходять із місць зимівлі й пошкоджують листки багатьох польових культур — цукрових буряків, конопель, льону, соняшника, бобових, хрестоцвітих та інших. Метелики перед відкладанням яєць живляться нектаром квітів. Одна самка в середньому відкладає до 500 яєць (щонайбільше до 1500), розміщуючи їх поодинці або купками (до 6) на листки переважно кормових рослин. Гусениці живляться листям, бутонами, квітками, зав'язями. Після 16—25 днів живлення вони заляльковуються в коконах на листках рослин. На більшій частині території України розвивається в трьох і лише на півночі Полісся — у двох поколіннях.